«Твого величезного серця вистачає, щоб обійняти нас ВСІХ…»
22 квітня святкує День народження відома на Барвінківщині лікарка-педіатриня Валентина ЧЕРЕДНІЧЕНКО. Розповідь про іменинницю і вітання для іменинниці надіслала до редакції нашого медіа Наталія Соколовська.
***
—Мала намір просто написати вітання своїй подрузі, кумі, лікарці, але розповідь вийшла за рамки традиційного поздоровчого тексту. Валентина Володимирівна зробила скільки добра – і як лікар, і просто як хороша людина… Як про все це сьогодні не сказати?! Отож і надсилаю відкритий лист тобі, наша шанована Валентино Володимирівно, наша добра, позитивна, весела, життєрадісна Валюшка.
Хоч народилась ти в селі Пархомівка далекого Краснокутського району, але так склалася доля, що все своє життя ти рятувала діток нашого Барвінківського району.
Своїх маленьких пацієнтів ти не просто лікувала, ти обігрівала їх своєю душею – і діточок, і їх розгублених матусь та бабусь, і їх переляканих татусів та дідусів…
Чомусь із посмішкою пригадується одна й та ж картина: втомлена після важкого трудового дня ти тільки-но сідаєш до столу, щоб повечеряти, аж тут телефонний дзвінок або стукіт у двері…
І ти, забувши що втомлена, що голодна, хапаєш фонендоскоп і біжиш на допомогу малюкам. Нікому не відмовила. Ні вдень, ні вночі… Ні в будень, ні в свято…
Не тільки лікувала, ти завжди годувала і одягала всіх знедолених, купувала їм ліки і несла з дому все, що їм необхідно. Всім щедро ділилася. Нічого не шкодувала. Бо інакше ти просто не могла. Не такий у тебе характер. Не така життєва позиція, щоб у біді залишати інших…
Ми це знаємо точно, бо теж колись були твоїми пацієнтами. Так, власне, і познайомилися 35 років тому. І весь цей довгий час ми відчували твою підтримку, бо немов “швидка допомога”, ти завжди опинялася поруч і “розводила хмари руками”.
Твого величезного серця вистачає, щоб обійняти нас ВСІХ…
У тебе улюблена робота. У тебе багато надійних друзів. У тебе велика прекрасна родина, яка живе в абсолютній любові. І все це – завдяки тобі.
І лише один Господь знає, як тяжко було тобі, коли у 38 років ти залишилася вдовою, одна з двома дітками… На твої плечі лягла велика відповідальність. За сина, доньку, за дім… І ти впоралася. Ти витримала. Ти з Божою допомогою виховала прекрасних достойних дітей – Альоночку і Антона. Таких же добрих, веселих і людяних, як і ти сама. А ще ти щаслива бабуся – дітки подарували тобі п’ятьох прекрасних ангелів-онучат.
Тож сьогодні всі ми вітаємо тебе, наша золота Валюша!
Бажаємо міцного здоров’я, сімейного затишку і ще багато-багато сил для здійснення твоїх добрих справ.
Нехай тебе утішає Сам Господь своєю благодаттю, а Божа Матінка покриває Святим Омофором.
З любов’ю, сім`я Соколовських.
