На жаль від ворожих обстрілів Барвінкового постраждала і наша святиня, окраса міста – Свято-Успенський храм. Наразі тут йдуть реставраційні роботи, про які ми попросили розповісти ієрея Мстислава САКІДОНА.
– Ведеться реставрація вівтарної частини храму. – а це 216 квадратних метрів площі. Роботи тривають на двох ярусах паралельно, висота яких відповідно 4 та 6 метрів. Верхній ярус (8+ метрів) у вівтарі вже закінчений. Тут було найскладніше працювати, бо велика висота і складна геометрія купола. На стінах буде простіше, бо вони рівні.
Зараз виконуються роботи по відновленню сюжетної ікони “Сходження Божої Матері на горі Почаївській” та нанесення нових орнаметів по всьому периметру. Кольорова палітра – тепла, на відміну від попереднього варіанту. Тут тепер домінують жовтий, червоний, темно-зелений, золотий кольори.
Останній раз вівтар реставрувася на початку 2000-их років. І часу відподі минуло чимало, а тут ще й війна…
Під час обстрілів нашого міста зі стелі храму відпала невелика кількість шпаклівки разом із розписами в районі Пресвятої Трійці. Та коли почали простукувати стелю виявилось,що майже вся вона від вибухової хвилі просто відійшла і висіла, ледь тримаючись на фарбі. Тобто могла впасти в будь-який момент мені на голову або пономарям, а це близько 100 кг. Слава Богу цього не сталося і ми вчасно її розібрали.
Коли перешпаклювали все, то зрозуміли, що попередня схема образів та сюжетів застаріла. Тож художники запропонували нові рішення в академічному стилі, які добре лягають в геометрію купола, а також будуть візуально збільшувати вівтар.
Рестраврацію виконує бригада із чотирьох осіб. Хлопці працюють по 10-12 годин на добу, за що я їм дуже вдячний. Хочу відзначити, що художники приїхали до нас із Кременчука, але родом вони з Барвінкового, наші з вами земляки. Михайло та Іван Шпак – перші пономарі зі сім`ї Шпаків, батьківська хата їхня знаходиться по вулиці Некрасова. Так що хлопці сприймали моє прохання як виклик рідного храму, таке буває дуже рідко. Зазвичай всі хочуть грошей і зробити скоріше, а вони трудяться на совість, на добре діло для всіх нас, всієї громади.
Хочу поділитися й таким знаковим для всіх нас фактом: у перші дні роботи у храмі художники помітили, що біля ока одного із Ангелів Святої Трійці потекла сльоза. Це вкотре доводиться, що храм – не просто стіни… Я щиро сподіваюся, що це миро – добрий знак, це благословіння Боже.
Я щиро вдячний всім, хто долучився до таких важливих реставраційних робіт у храмі, хто допомагає фінансово і молитовно. Хтось може зауважити, що ремонт робити не на часі, адже війна ще не закінчилася. Але я вважаю, що перед нашими воїнами, особливо загиблими, ми зобов’язані відновлювати наше майбутнє, бо за нього заплачена уже зараз дуже велика ціна.
А тим, хто має можливість і бажання зробити фінансовий внесок – додаю реквізити: номер картки монобанку 5375 4112 0413 5128, Приватбанк 4731219643148780
А в цьому сюжеті про реставраційні роботи у храмі розповідає художник Михайло Шпак.
