Є таке захоплення – в’язати іграшки
Здавалося б, в’язанням на сьогодні вже нікого не здивуєш. Адже, майже кожен тримав в руках спицю, багато хто вміє в’язати гачком. Але…
Кожна річ зв’язана майстерно, сама по собі викликає захоплення, адже є неповторною, індивідуальною, рукотворною. І нехай там кажуть, «та готові схеми», але в’яжеться по них з різними думками, з різним сприйняттям і за звичай, кожна майстриня під час роботи додає до готової схеми щось своє – через що й результат вже є неповторним. А коли в руках тримаєш в’язану іграшку, в якій впізнаєш улюбленого героя з мультфільму твого дитинства, то мимо волі поринаєш в приємні спогади та відчуття радості. Саме такі іграшки в’яже Лариса Кісіль. І хоч досвід роботи зі спицями та гачком у майстрині з самого дитинства, з шкільних років, та іграшки почала в’язати сім років тому.
- Дуже люблю в’язати, – розповідає Лариса Володимирівна, – школяркою відвідувала гурток при будинку піонерів. Стільки пам’ятаю, в’язання завжди було в моді. Тільки тоді ми виписували журнали, а зараз все можна знайти в інтернеті. Більш того, й самі нитки, гачки, спиці – все що потрібно для роботи можна замовити знову ж таки в інтернеті. Тільки тепер вибір більший набагато, та й нитки яскравіші й з різним складом, приємні на дотик і кольори очі радують. А вибір схем просто необмежений. А якщо потрібна порада – знову ж таки інтернет. В соціальних мережах безліч груп, де не просто дружать та спілкуються, а майстрині обмінюються досвідом, показують свої роботи і радяться. Тут навіть допомагають одна одній. Так, наприклад, якщо щось складне в’яжеш, можна кожен крок сфотографувати на телефон і cкинути на електронну адресу або просто в чат і отримати добру пораду. Взагалі, завдяки появі інтернету з’явилось більше можливостей для спілкування по захопленню. Завдяки чому, я захопилась в’язанням іграшок. Часу для цього майже немає, та все ж, хіба заснеш, коли є якась ідея і бажання виконати задум? Тож, коли всі сплять, я тихенько в’яжу. Старшому синові від народження в’язала речі: пінеточки, шапочки, светрики, носочки й рукавички. А коли народилась донечка, то окрім речей з’явилось нестримне бажання зв’язати іграшку. Першою була собачка, потім мишка в’язальниця, а потім це так мене захопило. Вдома вже ніде було їх розсаджувати, а мені, тільки одну дов’язала, доробила приглядного вигляду (очі, носик, гудзики), як кортіло взятись вже іншу в’язати. Зібрали не в один мішок й віднесли до садочку, та всім друзям пороздарювала. Тепер в’яжу на подарунки, вдома не накопичую. Та, як донечка щось просить, то з великим задоволенням знову беру до рук спиці чи гачок. Разом шукаємо в інтернеті схему, Бо, як шити іграшку, треба знати які деталі, які викройки. А тут треба кожну деталь зв’язати. І якщо це наприклад пташка, одна суцільна деталь, то треба правильної форми витримати, які петлі де в’язати, де додавати, а де їх закрити. Наповнити іграшку холайстером чи ватою. А потім вив’язати декорування, щоб вигляд мала довершений. А якщо це іграшка, яка складається з багатьох деталей, то все в’яжеться окремо, наприклад, мордочка окремо, вушка окремо, сама голова, також окремо кожна лапка, тільце. А вже потім, одягаємо та декоруємо. Оченята підбираємо та різні частинки декору: гудзики, намистинки… Коли іграшка повністю готова, даю дитині гратись. Особливі приємні відчуття, коли прийдеш в гості, або до наc приходять, а на малюкові в’язані мною пінеточки, кофтинка або костюмчик, шапочка та рукавички, а в рученятах ще й іграшка, зв’язана мною. Це такі відчуття, словами не передати. Хочеться знову до рук брати спиці, нитки і творити нову красу. А ще приємно, коли йдуть за порадою, як правильно зв’язати. Тож, допомагаю підібрати спиці й нитки, схему для в’язання і підказую як краще зробити, аби готовий результат приніс задоволення і сам процес – насолоду.
Та не лише в’яже речі та іграшки моя співрозмовниця. Захоплюється жінка й вишивкою бісером. А готові картини та ікони стають знову ж таки гарним подарунком рідним та друзям.
Порада від майстрині: Будь-яку справу робіть з душею, з добрими намірами. Коли під час роботи думки добрі, то сама річ, виготовлена вашими руками несе в собі позитивну енергетику. Не важливо, що ви робите, головне з добром у серці, з позитивом. А якщо це ще й для маляти, то тільки так і з ласкою. Тоді дитина грається з цікавістю і задоволенням, і вам не аби як приємно.
