У лютому в Харкові відбувся відкритий кубок області з Шотокан Карате-до С.К.І.Ф. Вихованці секції карате клубу «Ayumi» нашої спортивної школи гідно представили Барвінківщину, виборовши відразу три призових місця. Трійка лідерів — учні ЗОШ№2 Сергій Лой та Данііл Рябченко, учениця 6 класу опорного закладу ЗОШ№1 Вероніка Михайлюк. Саме Вероніка найбільше вразила своєю жагою до перемоги, майстерністю, фізичною підготовкою. Дівчина виборола І місце в куміте 12-13 абсолют і додому привезла подарунок від спонсорів – спортивний велосипед, а також поповнила свою колекцію нагород та дипломів двома медалями. Другу медаль Вероніка отримала за ІІІ місце у своїй ваговій категорії.
—Це не перша її перемога, — розповідає тренер Артем Рибалка, — в колекції Вероніки вже 25 медалей. А це свідчить про її наполегливість та старанність. На сьогодні вона має розряд 5Кю, синій пояс. Дівчинка скромна, сором’язлива, та навіть на тренуваннях з нею не кожен ризикує стати в парі. Вона серйозно ставиться до занять, показує гарний рівень, тож, коли їхали на змагання, іншого результату саме від неї я й не очікував. І вона виправдала повністю мої сподівання, навіть перевершила їх. В абсолюті вибороти І місце дуже важко, та вона взяла його впевнено. Що таке абсолют? Це вид змагання з карате в різновіковій категорії. І боротись із старшим та важчим вагою суперником – досить нелегко. Та страху на змаганнях Вероніка не проявила, впевненість і врівноваженість, спокій – це тільки підкреслило її вольовий характер. Вона сьогодні показує високі результати і в майбутньому це перспективна спортсменка, на яку я покладаю великі надії та сподівання. Фізична загартованість, знання своєї програми, вимогливість до свого рівня привели її на цих змаганнях до перемоги, і я впевнений, цей здобуток стимулюватиме її до вищих досягнень.
Я часто чую, як кажуть, що карате — спорт не для дівчат. Це далеко не так. Він необхідний не тільки для самооборони. Карате – це мистецтво, це духовність, філософія доброзичливості, вихованості, спокою і рівноваги. Окрім прийомів, ми доносимо своїм учням усвідомлення найважливіших людських цінностей, поваги до старших та близьких.
—З дитинства Вероніка була спокійна, але з впертим характером,— говорить про свою донечку мама Наталія Андріївна, — вона й зараз така ж, сором’язлива, скромна, тихенька. Маленькою дуже любила збирати «Лего», будувати палаци, ляльки її не цікавили. Всі іграшки завжди тримала в порядку, їй не треба було нагадувати прибратись. Вона змалечку любила виставляти свої іграшки за розмірами, казковими героями, навіть за кольорами. А коли пішла до школи, ми хвилювались, щоб її ніхто не ображав, настільки вона була тихенькою. Та коли нам з татом повідомила про бажання займатись карате, сказати, що ми здивувались — не сказати нічого. Ми були шоковані! Довго її відмовляли, обіцяли будь-що купити, тільки б не записувалася на карате, переконували, що не для дівчинки це. Та де там! Мало того, що відмовити не вдалось, вона вперто і з завзяттям продовжує серйозно займатись ось уже шість років. За будь-якої погоди біжить на тренування. Не пропускає жодного заняття. Як, до речі, і уроки в школі. До навчання донечка ставиться відповідально, вчиться добре. І приємно, що її щороку вітають на шкільній сцені на святі обдарованих дітей. А вдома вона гарна помічниця. Ми залюбки на кухні разом щось готуємо смачненьке для родини. Дуже любить і оберігає Вероніка свою меншу сестричку. Ми спокійно можемо лишити їх самих і Злата буде доглянутою, вони й пограються, і нагодує її, і переодягне, як слід. А ще наша дівчинка захоплюється квітами, особливо орхідеями. Вона сама займається ними, доглядає, а ті, наче їй віддячують, такий рясний цвіт. Наш татусь часто посміхається, мовляв, Вероніка занадто правильна, немає до чого й придратися. «Хоч одну погану оцінку у щоденнику принесеш коли»? – жартує він часом. Та Вероніка на таке реагує серйозно: «Ні, як це? це ж принизливо. ніколи».
На мою думку, саме карате впливає на її характер. Вона добра й чуйна дівчинка, дуже наполеглива. Завжди доводить справу до кінця, впевнено йде до наміченої цілі. Навіть коли важко, ніколи не розкисає, вольова. В неї багато подруг, а друзів серед хлопчиків, мабуть, ще більше. Я бачу, як її поважають, і мені це дуже приємно. Успіхи нашої дитини, перш за все, — заслуга тренерів. Спочатку був Михайло Валерійович Баранов, а ось уже декілька років її тренує Артем Рибалка.
Я раніше сприймала цей вид спорту, просто як бої. Боялась, щоб травм не отримала. Та Вероніка з таким захопленням переповідає лекції тренера, його вміння переконати, навчити, пояснити, направити в правильне русло сприйняття й розуміння багатьох життєвих речей. Я спокійна: моя донечка не якась там задерика, вона ніколи сама не почне бійку, та в біді не полишить і завжди вчасно допоможе. Вміння контролювати свої емоції, поведінку, планувати ціль і йти до неї – це в неї завдяки спорту. На змаганнях в Харкові ми й самі були здивовані, коли вона показала свої навички, свою фізичну підготовленість. І якщо карате дає їй можливість розкритись, показати себе, проявити свої можливості, досягнути нового — чому б і ні, це її рішення, її бажання. А ми завжди підтримаємо!
— В школі Вероніка користується авторитетом, — розповідає класний керівник Н.О.Шийка, — дружні стосунки як з дівчатами, так і з хлопцями. Вона відмінниця, тож сказати, які предмети її більше цікавлять, важко. На всіх уроках дуже уважна, завжди з цікавістю слухає кожну тему. Я б, найперше, відзначила в її характері наполегливість, допитливість. Поки не розбереться до кінця в якійсь темі чи проблемі, не заспокоюється, засипає питаннями вчителя, намагаючись дійти істини, тож, завдяки її активності, і однокласники краще розуміють і запам’ятовують новий матеріал. Вероніка дуже активно в шкільному житті. Завжди старається, відповідально ставиться до завдань, доручень. Видно, як їй все подобається й сама випромінює позитив. Вона доброзичлива, уважна, терпима, чуйна, з повагою ставиться до вчителів, з любов’ю завжди розповідає про сестричку та батьків. В ній вдало поєднується активність і скромність. Це ж які досягнення має в спорті, вже скільки перемог здобула, а ніколи не хизується цим. Навіть коли привезла велосипед, поки ми не дізнались про це з інтернету, вона й словом не похвалилась. А стали запитувати, скромно й коротенько, сором’язливо відповідала нам на цікавість.
Я впевнена, попереду в неї ще буде багато перемог і в спорті, і в навчанні. Це одна з перспективних учениць, на яку ми покладаємо сподівання. І дуже приємно, що Вероніка входить до когорти обдарованих учнів, якими пишається школа.
Отака вона, шестикласниця Вероніка Михайлюк. Спортсменка, яка здобуває перемоги сьогодні, а в майбутньому мріє про кар’єру тренера. Тож побажаємо їй досягнення мети й здійснення мрій.
