23 по 29 вересня в селищі Друга Іванівка члени громадського об`єднання «Союз Народна Пам’ять» проводили Всеукраїнську пошукову військово-меморіальну експедицію «Барвінківський котел-1942», яка присвячена Харківській оборонній операції 1942року, що закінчилася оточенням військ РСЧА в Барвінківському районі («Барвінківський котел»). Тоді загинули і потрапили в полон 270 тис. радянських солдатів. Саме з поразки під Харковом почалося стрімке просування німецьких військ до Волги і Кавказу, що закінчилося Сталінградською битвою.
В експедиції взяли участь представники десятків організацій з усієї України – з Ужгорода, Пол тави, Києва, Донеччини…
Те, що розповідають сьогодні пошуковці, шокує. Тут землі, де сьогодні вирощуються врожаї, й досі густо усіяні останками радянських бійців. Знаходять не поховання, не могили, а так звані «прикопи». Буквально на 30 сантиметровій глибині лежать тіла. Один на одному. По чотири, п’ять, десять. Під наглядом гітлерівців їх прикопували жінки й діти. Спершу клали зброю, а зверху тіла – і невеликий шар грунту. Так фашисти і зброю ховали, і вбитих…
—Тільки розпочавши пошуки, буквально на десятій хвилині роботи в полі, прямісінько біля дороги, що веде до Петровського, ми виявили останки радянських воїнів. Їх було четверо. Один з них, швидше за все, офіцер, біля нього лежали залишки портупеї, планшета, — розповідає голова правління об`єднання Ярослав Жилкін. – До речі, можу стверджувати, що переважна більшість всіх виявлених нами тут останків загиблих – це офіцери.
Всього в ході пошукової вахти на території Другої Іванівської сільської ради виявлено останки 123 радянських воїнів. По знайденим солдатським медальйонам вдалося встановити імена 8 бійців: рядовий Ковальчук Іван Лукич, 1921 року народження із Житомирської області, рядовий Бобильов Іван Микитович, 1918 року народження, призваний Новосергійовським райвійськкоматом Чкаловської області, рядовий Баєв Василь Кирилович, 1915 року народження, із Тамбовської області, рядовий Олександр Лазарович Крилов, 1896 року народження з Одеси, рядовий Касьянов Григорій Федорович, 1915 року із Ставропольського краю, рядовий Гризодуб Тихон Максимович, 1901 року народження із Полтавщини, Приходько Герасим Григорович, 1907 року народження із Ставропольського краю, Іванов Микита Васильович, 1900 року народження із Ворошиловградської області.
Ще два медальйони передані експертам для встановлення імен. Останки І.М. Бобильова, за запитом рідних, вже передані до Російської Федерації для перепоховання на Батьківщині.
На місці бою поблизу однієї із воронок було знайдено орден бойового Червоного Прапора. За його номером пошуковцям вдалося встановити, що ним був нагороджений старший лейтенант зв’язку 755 артполку Гащенко Григорій Григорович, уродженець Києва, який вважається зниклим безвісти. У його наградному листі значиться, що нагороду отримав за те, що двічі в1941-му виводив із оточення свій підрозділ. З Барвінківського котла вивести своїх побратимів командиру не вдалося.
—Ми встановили і місце проживання орденоносця – це буквально поруч із нашим офісом у Києві,— говорить Ярослав Жилкін. – Приїдемо додому, обов’язково навідаюся за адресою, а раптом там ще мешкають рідні героя…
На місцях розкопок у Другій Іванівці та Червоній Балці знайдено до сотні предметів, які гідні музейних експозицій: пояс-портупея і револьвер системи Наган, залишки радянських гвинтівок, протитанкових мін, кавалерійська шабля, десятки касок, фляги, кружки, ложки. Унікальною є ще одна річ, вилучена із землі, — трикутна армійська печатка 7 полку, яку також відправлено на експертизу. Більше 40 вибухонебезпечних предметів (мінометні міни, снаряди, гранати) були знешкоджені військовими саперами.
А братська могила, що в центрі Другої Іванівки, прийняла ще роту загиблих вояків – їх останки, за християнськими ритуалами і з військовими почестями, нарешті, були віддані землі.
Мітинг-реквієм по убієнним проходив у селищі Друга Іванівка. Ця подія зібрала тут і юнь, і людей старшого віку. Пам’ять про загиблих об`єднала всіх – всі покоління. І тих, чиє дитинство обпалене війною, і тих, хто про неї знає лише з підручників та фільмів.
…Біля сільського меморіалу більше сотні червоних маленьких трун – у них останки загиблих. Тих, для кого Друга світова війна закінчилася тут, у Барвінківському котлі, який вже історики назвали пекельним котлом.
І сьогодні, по спливу 75-ти років, ми робимо те, що вже давно мали б зробити. Знайти всіх героїв, поховати кожного солдата. Напевно, просто настав час, щоб вони, нарешті, були знайденими – знайденими пошуковцями ВГО «Союз Народна пам’ять».
Лунають набатом пісні воєнних років. До слова запрошуються голова правління ВГО «Союз Народна пам’ять» Ярослав Жилкін, голова районної ради Валентина Щолок, перший заступник голови райдержадміністрації Олег Калінін, сільський голова Василь Лірник… Вони говорять про наш борг перед загиблими, про наш обов’язок пам’ятати й берегти, про те, що їх подвиг безсмертний, а наша пам’ять вічна. І кожному слова даються нелегко, від хвилювання комок в горлі, сльози на очах…
Боляче пригадувати пережите й свідку тих подій — 86-річній О.І. Коритній, яку запросили до мікрофону. Її виступ був коротким і звучав, немов наказ – треба берегти мир, щоб не повторилися страхіття минулого, не дай Господи пізнати те, що ми пережили. І бабуся не стримує сліз…
Відслужив чин похоронної відправи біля меморіалу отець Василь, разом із священ нослужитем помолилися й сільчани за упокій душ убієнних воїнів. Під залпи гвинтівок труни кладуть в могилу. І відразу ж могила вкривається квітами. В поклоні схиляємо свої голови. Всі завмерли у хвилині пам`яті.
…А пошуковці, які розкривають сторінки історії для збереження пам’яті нашого народу, героїчні та сумні, але, водночас, максимально чесні та правдиві, обіцяють повернутися на землі «Барвінківського котла». Вони продовжуть свою справу. Свою благородну місію, яку справді неможливо оцінити за стандартною шкалою цінностей.
