Сьогодні у Барвінковому відбулася особлива й водночас болісна церемонія. Рідним полеглих воїнів України вручили бойові нагороди, якими посмертно відзначено мужність, самопожертву та незламність наших захисників.
Указом Президента України від 13 квітня 2026 року № 318/2026 орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено сержанта Романа Анатолійовича Кравцова.
Указом Президента України від 24 лютого 2026 року № 148/2026 орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено солдата Олександра Миколайовича Кушніра.
Від імені держави високі відзнаки сім’ям Героїв вручили голова Барвінківської міської ради Олександр Бало та тимчасово виконуючий обов’язки начальника ІІ відділу Ізюмського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Сергій Лєпіса.
Звертаючись до рідних полеглих воїнів, Олександр Бало наголосив:
— Наші Герої не йшли у бій заради нагород. Вони боронили рідну землю, свої родини, майбутнє України. Державні відзнаки не здатні втамувати біль втрати, але вони є свідченням того, що подвиг наших Захисників назавжди залишиться у пам’яті народу. Це символ вдячності, шани й нагадування про високу ціну нашої свободи. Допоки ми пам’ятаємо Героїв — доти живе їхній подвиг.
Сергій Лєпіса підкреслив, що ці нагороди є визнанням мужності, незламності та самопожертви українських воїнів, а також знаком глибокої вдячності від усього українського народу тим, хто віддав своє життя за незалежність України.
Особливо зворушливим став момент вручення орденів.
Бойову нагороду Романа Кравцова отримала його сестра Юлія Анатоліївна.
Орден Олександра Кушніра було передано його дружині Ірині Іванівні.
Зі сльозами на очах, тремтячими руками вони приймали відзнаки, які стали не лише символом державного визнання, а й ще одним болючим нагадуванням про найдорожчих людей, яких уже немає поруч.
Жодна нагорода не здатна загоїти рану втрати. Для рідних вона залишиться болем, що житиме в серці завжди. А їхні Захисники відтепер — у небесному війську, звідки оберігають Україну.
Роман Анатолійович Кравцов народився 21 квітня 1985 року. До лав Збройних Сил України був призваний 26 жовтня 2017 року та проходив службу у військовій частині А2120. Загинув 11 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Білогорівка Луганської області. Мужній, відважний і сміливий воїн, він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та своєму народові.
Олександр Миколайович Кушнір народився 19 листопада 1976 року. До війська був призваний 1 липня 2024 року та проходив службу у військовій частині А0284. Загинув 11 листопада 2025 року поблизу населеного пункту Садки Сумського району Сумської області. Він був людиною незламної сили духу, справжнім патріотом, який мріяв про мирне життя, про Перемогу України. У боротьбі за свободу рідної землі він віддав найдорожче — власне життя.
Вони не прагнули слави чи нагород. Вони просто стали на захист своєї Батьківщини, своїх родин, нашого майбутнього. Їхній подвиг назавжди вписаний в історію України, а їхні імена — у пам’ять вдячних поколінь.
Наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто поклав життя за свободу України. Бути гідними їхньої жертовності. Берегти правду про їхній подвиг і передавати її наступним поколінням.
Світла пам’ять, вічна шана і невмируща слава Захисникам України. Герої не вмирають.
