Ми не вперше розповідаємо нашим читачам про вихідців нашого краю, які, маючи барвінківське коріння,  стали відомими  фахівцями у різних сферах життя, стали особистостями, заявивши про себе, про свій талант, здібності, вміння, професіоналізм, стали впізнаваними, стали людьми великого масштабу, залишаючи слід в історії, в своїх здобутках, у своїх досягненнях. Сьогодні наша розповідь про дійсно визначну педагогиню, про яку знає не тільки вся Україна, а й за її межами. Її працю вшановано не тільки у нашій країні, а й в інших державах. І ніколи, ніде, в жодному разі вона не цуралася свого походження. Не соромилася, а навпаки пишалася тим, що дорогу у великий світ почала з маленького села на Барвінківщині. У своїх чисельних інтервю вітчизняним і зарубіжним виданням, вона завжди з теплотою і щирістю говорить про найріднішу їй сільську глибинку, свою малу батьківщину. Бо те мальовниче село й сьогодні гріє душу щемним спогадом про дитинство. Нелегке, непросте, і не безтурботне. Але світле, дороге серцю, зігріте батьківською любовю, теплом сімейного затишку. І не важливо, що багатодітна сімя тіснилася в невеличкій хатині-мазанці, і що до школи треба було йти вибалками по 3 км у день в один бік, і що в бідності жили, і що рано працювати почала… Все то було її життєвим загартуванням, її життєвими університетами, які зробили її  сильною, впевненою в собі, у своїх силах. І це вело її вперед. До мрії. До мети. До прагнення вдосконалюватися, працювати. Вчитися самій і вчити інших.

Про титули, здобутки і педагогічний стаж

Отож, знайомтесь – вчитель математики з Краматорська Олександра Рябуха. Це коротко. А якщо із статусами, титулами, відзнаками і нагородами – то не вбереш в десяток газетних рядків. Спробую виділити основне. Відмінник народної освіти України, Заслужений вчитель України, почесний громадянин Краматорська, кращий працівник  Донеччини, володарка премії імені Н. Крупської, має міжнародне звання Сорівського вчителя, відзначена цінними подарунками Президента України та Національного фонду «Україна – дітям», нагороджена грамотами Міністерства освіти України, нагрудним знаком  «Василий Сухомлинский», її портрет прикрашає альбом «Зоряний вінок заслужених освітян Донеччини», учасник міжнародних освітянських форумів, переможець чисельних конкурсів педагогічної майстерності. Вона не просто вчитель, а викладач спеціалізованих класів з поглибленим вивченням математики, фізики та інформатики. Ініціатор роботи з математично обдарованими дітьми, започаткувала систему довузівської підготовки, керівник авторських курсів по роботі з обдарованими дітьми, автор і рецен­зент методичних посібників для вчителів математики та викладачів вищих навчальних закладів. Серед її учнів більше ста переможців всеукраїнських, всесоюзних і міжнароднихматематичних олімпіад, більше пятидесяти кандидатів і докторів наук. Вона педагог і громадський діяч, людина з активною життєвою позицією. І великою любовю до справи свого життя. І це не перебільшення, бо школі, вчительству вона присвятила всю себе. Задумайтеся на хвильку – за плечима в О.З.Рябухи майже 60 (!)років педагогічного стажу!!!

Якщо повернутися в минуле

…А починала О.З. Рябуха (у дівоцтві Суботіна) свою роботу в школі у далекому 1961 році. Їй було тільки 16-ть, коли отримала пропозицю попрацювати піонерською вожатою у початковій школі села Семиланне (Іванівська сільрада, тоді радгосп «Барвінківський»). Погодилася. Поїхала. Тут у неї все відбулося вперше. І перший урок математики прочитала для учнів вечірньої школи. І перше класне керівництво – працювала вчителем першокласників. І перший екскурсійний тур організувала влітку для сільської дітвори. Випросила Олександра Зіновіївна у радгоспного керівництва автобус і відправилися маршрутом через Харків, Полтаву, Київ, Канев…   Молода, енергійна, завзята, у неї на все вистачало сил.І вчителювала, і піонерські справи вела, і в будівництві школи допомагала. Все це й досі зберігає жінка у своїх яскравих спогадах.

Це вже потім, пізніше, було навчання у Словянському педагогічному інституті, робота в одній із міських шкіл Добропілля на Донеччині. А 1972 рік став для вчителя знаковим – почала працювати у 35 школі Краматорська. Відтоді – це незмінне місце її педагогічної діяльності. Тут вона виховала вже не одне покоління школярів, і сьогодні продовжує працювати з дітьми. І традиціям, і принципам, і прагненням своїм не зраджує. Як колись для сільських дітей, так і сьогодні для своїх краматорських школярів організовує екскурсійні поїздки. Вона захоплена туризмом і разом з учнями вже обїздила чи не пів світу. Жодних поблажок на вік собі не дозволяє – працює, викладаючись на всі сто. Бо так звикла, по-іншому просто не може.

А спогади кличуть у село…

Скільки б років не минуло, яким би рідним не став для О.З. Рябухи Краматорськ, а рідне село Новоолександрівка (Гусарівська сільрада)  спогадами кличе. Сюди навідується щороку. На татусеву могилу приїздить, рідними вулицями пройдеться, біля батьківського подвіря зупиниться. І все згадається-пригадається…

Як у Гусарівську школу за 3 км від села пішки ходила.Яка б погода не була – йшла. Жодного пропущеного уроку за всі роки навчання не допустила. По бездоріжжю, у весняну повінь і в зимову хурделицю поспішала до школи. З яким захопленням спішила на уроки до  П.А. Полякова, М.З. Соловей, Г.П. Вербоноль, В.М. Павлюкова. Теплий спогад про цих вчителів лишився у її серці. І сьогодні, з висоти прожитих років, вона по-особливому оцінює роботу педагога, бо сама знає, який  непростий вчительський труд.

Ось така є у нас землячка. О.З. Рябуха (Суботіна), яка народилася в маленькому селі Новоолександрівка, навчалася у Гусарівській школі, працювати починала у Семиланному (Іванівська сільрада). Життєвий шлях великої вчительки з маленького села вкотре засвідчує – щедра на талановитих людей наша барвінківська земля.  Так є, так було. І так буде