На головну / Наші спортсмени / «Всім відповідаю, що я з Барвінкового»

«Всім відповідаю, що я з Барвінкового»

Їй  тільки 21, а вона вже десятки разів стояла  на п’єдесталах пошани різних міжнародних чемпіонатів та турнірів. Над її головою піднімався прапор України, звучав гімн нашої держави. Світ аплодував її блискучим перемогам. А вона йшла і йде впевнено вперед, до найзаповітнішого, до рубежу, який давно омріяла. І вона його здолає. Обов’язково, бо Ірина Деха не з тих, хто пасує перед труднощами.

Легких завдань ні в спорті, ні в житті дівчина  не ставить перед собою. І навіть справу до душі обрала собі ту, яка, на переконання багатьох, абсолютно несумісна із жіночною граціозністю, тендітністю, красою. Ірина ж кинула виклик застарілим забобонам і помилковим упередженням: вона довела, що важкий вид спорту скориться тим, хто має силу волі, терпіння, неабияке працелюбство. На спортивному помості – вона справжня залізна леді, а в житті – мила, симпатична дівчина, сповнена романтики і звичних  жіночих забаганок.

Наша землячка прославляє наше місто. А що ми знаємо про І.Деху – володарку численних спортивних нагород? Не дивлячись на зайнятість, щільний графік тренувань дівчина, пішла з нами на контакт …

У важку атлетику вона прийшла … крадькома

Ірина народилася на Волині, проте вважає себе барвінківчанкою, бо тут пройшло її дитинство, тут сіла за шкільну парту, тут натоптала стежку до ДЮСШ. Стежку, яка з роками стала широкою дорогою у великий спорт.

Ірі був тільки рік, коли родина Дехів переїхала з Волинської області на Барвінківщину. У 2002 році вона пішла у перший клас міської ЗОШ №1. А п’ятикласницею вперше переступила поріг спортивної школи. Причому зробила це … крадькома.

Про важку атлетику в сім’ї говорили багато: старша донька Наталка активно займалася нею – і небезуспішно. Меншій Іринці хотілося також спробувати себе на помості. Але сестра була категорично проти: ні – і квит!

—Це зараз я розумію, що сестра оберігала мене від важких навантажень, від виснажливих тренувань, — говорить Ірина. – А тоді я просто не розуміла чому мені не можна йти до спортзали. Навіть ображалася. І як тільки Наталка поїхала навчатися у Харківське спортивне училище, куди її запросили як перспективну вихованку районної ДЮСШ, я побігла на тренування. Робила це крадькома, щоб сестра не знала. Хоча вона була й залишається для мене зразком. Зараз Наталка вже має багато нагород, є майстром спорту України, бронзовою призеркою Європи, займається тренерською роботою у Києві. Шкодую, що бачимося з нею не часто, але на зв’язку – постійно.

П’ятикласниця Ірина Деха після  одного(!)  місяця занять у секції важкої атлетики з тренером В.В. Половинко поїхала на перші змагання. То був 2007 рік, чемпіонат області серед юніорів. Поїхала і — перемогла. З 2008 року почала готуватися до чемпіонату України. У травні вже були збори, перший такий турнір – і 7 місце. Але це також перемога, бо Іринка була на 4-5 років менша за своїх суперниць. А восени того ж таки 2008 року Деху-молодшу тренери запрошують у Харків.

—Два роки навчалася у звичній школі, а з 8 класу – у Харківському обласному вищому училищі фізичної культури та спорту. Закінчила 11 класів та здобула освіту молодшого спеціаліста у галузі фізичного виховання. Зараз навчаюся у Харківській академії фізичного виховання, планую здобути другу вищу освіту – вступити до юридичної академії, — ділиться Ірина.

 

Дванадцять років  у великому спорті

Дванадцять років у важкій атлетиці —це численні турніри, чемпіонати, виснажливі тренування, позначені успіхами і перемогами. Ось хроніка основних подій її спортивних злетів. 2009 рік –перемога в чемпіонаті України серед кадетів (це був перший найпам’ятніший успіх дівчини).  2010 рік – чемпіонат Європи в Іспанії – 6 місце. У цьому ж році виграла чемпіонат України, де встановила рекорд України (за весь період навчання та змагань зафіксувала більше 30 рекордів України). У 2010 році Ірину зараховують до штатної збірної команди України, стала майстром спорту України. 2011 рік – чемпіонат Європи у Польщі – 1 місце в ривку. 2012 рік – чемпіонат Європи в Румунії – стала чемпіонкою Європи з результатом 101 кг в ривку та 115 кг в поштовху. Через два тижні – чемпіонат світу в Словаччині – 2 місце в ривку. 2013 рік – чемпіонат світу в Узбекистані. Єдину  медаль у складі юнацької збірної здобула Ірина Деха. Другий результат показала у ваговій категорії понад 69 кг, піднявши у сумі двоборства 232 кг. Крім срібної нагороди Ірина виграла дві малі медалі «узбецької» проби в окремих вправах: золоту у ривку (результат 111кг), срібну – у поштовху (121 кг). Світова преса тоді писала про «планетарне срібло» і неочікувану перемогу юної спортсменки, назвавши її успіх «вражаючим»! Наша Ірина виграла ривок у рекордсменки світу із Казахстану і сама стала абсолютною чемпіонкою світу у ривку. Саме дякуючи тріумфальному виступу І.Дехи, була відкрита дорога на юнацькі олімпійські ігри у Китаї 2014 року – Україна здобула 2 ліцензії на участь в олімпіаді. Та за віковим цензом Деха вже не потрапила в команду. 2015 рік поповнив колекцію  відзнак спортсменки: бронзовий призер чемпіонату світу серед юніорів, чемпіонка Європи в ривку, срібний призер чемпіонату Європи.

Ірина Деха  вже виконує норматив майстра спорту міжнародного класу. Практично всі роки навчання вона є кращою ученицею в училищі – закладі, де зібрані такі ж талановиті юні зірки спорту.

Два роки тому Ірина Деха стала кращою спортсменкою України в квітні

Отримати визнання за свої заслуги приємно будь-якій людині. Українських спортсменів вже більше 11 років за високі досягнення НОК України нагороджує званням кращого спортсмена місяця і статуеткою на пам’ять.

Важкоатлети  не часто  отримують подібні нагороди, але в квітні 2016 року саме важкоатлетка Ірина Деха удостоїлася почесного звання “Спортсмен місяця“ і  отримала з рук президента НОК Сергія Бубки заповітну статуетку.

—Ця чудова перемога стала закономірним результатом кропіткої роботи, великої самовідданості улюбленій справі нашої спортсменки. Ірина дуже працьовита дівчина і впевнено крокує до своєї заповітної мрії. Переконаний, що з такою самовіддачею і відповідальністю, з якими вона підходить до своєї роботи, їй вдасться досягти високих результатів, — сказав під час нагородження Сергій Бубка.

Деха заслужила перемогу завдяки своєму виступу на чемпіонаті Європи в Норвегії, де завоювала звання абсолютної чемпіонки Старого Світу, вигравши всі три “золота“.

—Ця перемога стала несподіваною для мене. Вирушаючи в Норвегію, я не очікувала, що стану чемпіонкою Європи. Не вірила, поки не почула гімн України. Тоді відчула гордість за країну, — зазначила Ірина.

Взагалі молода 20-річна спортсменка виглядала досить скромно під час нагородження і багато не говорила. Як розповів СПОРТ bigmir)net наставник спортсменки Євген Шилов, Іра  завжди такою була, і в цьому секрет її  успіху. Вона досягла гарних  результатів  у своїй категорії.

—Задатки у Іри є, тому будемо працювати. Ми орієнтуємося на 275 кг в сумі. Зізнаюся, що ми розраховуємо на медаль, не хочеться бовтатися в середині, —сказав Шилов.

На Чемпіонаті Європи, що відбувся минулого року 21-28 листопада в польському містечку Замосць, Ірина Деха показала найвищі результати. У ривку їй підкорилось 102кг і наша землячка посіла І місце, а у поштовху ІІ місце з результатом в 121кг. У сумі двоборства 223кг у ваговій категорії до 75кг серед жінок-молоді. А трохи раніше наша землячка брала участь в Чемпіонаті Світу-2018, що відбувся в м.Ашхабад, Туркменістан і стала шостою важкоатлеткою з результатом 103кг у ривку і 123 у поштовху у ваговій категорії до 81кг. Це дуже серйозний результат! Та зупинятись дівчина не збирається. Головна мета – Олімпіада в Токіо, яка відбудеться у 2020 році. Тож, Ірина активно готується до цієї важливої події у своїй спортивній кар’єрі.

Мій амулет на вдачу — мої власні сили

У розмові про все це Ірина скромно змовчала. Назвала всього лише кілька чемпіонатів, географію спортивних зборів: традиційні для важкої атлетики українські міста Миколаїв, Херсон, Скадовськ, Хмельницький, Чернігів, Івано-Франківськ, закордонні турніри в Іспанії, Польщі, Румунії, Словаччині, Узбекистані, Грузії, Литві…

Спортивне досьє Ірини Дехи ми віднайшли в інших джерелах. Переконана, що в цьому сузір’ї спортивних досягнень прописані ще й не всі її здобутки. Минулі, які десь «загубилися» в роках, і майбутні – що тільки-но виношуються в планах. Крокує Ірина до основної, омріяної, нагороди. Щоб не наврочити, не будемо випереджати події. Головне, що ціль поставлена. І дівчина до неї йде. Сподіваючись на власні сили, власні можливості.

—Чула, що у спортсменів є свої амулети на вдачу, з якими вони їдуть на турніри. У тебе є такий оберіг? – запитую в Ірини.

—Я не вірю в це. Я вірю лише в себе і розраховую на власні сили, — твердо заявила дівчина.

Вірить і щоденно працює над собою. Одинадцять тренувань на тиждень, щоденні вранішні розминки, постійний контроль ваги тіла і власної фізичної форми.

—Спорт для мене все,— зізнається Ірина.—Це не просто робота. Це моє життя. І я навіть не можу уявити іншим свій робочий день. Не приховую, часом бувають моменти відчаю чи зриву, коли хотілося все кинути, грюкнути дверима і вже більше не повертатися до спортивної зали. Але – то якась миттєва слабкість, яка швидко минає. І знову концентруєшся на роботі, повертаєшся на тренування,  і працюєш, здається, ще з більшим завзяттям. Спасибі, що в такі хвилини є люди, які готові підтримати: мої тренери, рідні, друзі. Без них я б просто не відбулася. І як спортсменка, і як людина.

З теплотою і ніжністю говорить Іра про батьків. Мама Любов Миколаївна – обліковець-бухгалтер, татко Михайло Володимирович – механізатор – дали доньці те, що не оціниш матеріальним. Вони вкладали їй не в гаманець, а в душу, виховали її доброю, щирою, турботливою. І єдине, про що шкодує сьогодні донька — тільки про те, що рідко бачиться з батьками. В Барвінкове приїздить на пару днів хіба що на Новий рік. Погостює, поласує матусиними млинчиками із домашнім сиром, і … збігає до ДЮСШ, навідається у ту спортивну залу, звідки так давно і так недавно все розпочалося…

—Ірино, а як воно дівчині почуватися в спорті? Це ж стільки різних спокус, від яких доводиться відмовлятися: смачненького багато не з’їж, бо зайві кілограми, нікуди не сходи, бо щільний графік тренувань…

—До всього звикаєш. У їжі особливих обмежень немає, однак побільше намагаюся вживати м’ясних страв і менш борошняних, хоча улюбленим млинчикам із сиром ніколи не зраджую, та й все інше можна їсти, головне – міру знати. Я стосовно фігури особливо не переймаюся, адже у залі на тренуванні все можна відпрацювати. У підготовчий період власна вага зазвичай на 2-3 кілограми більше, ніж вагова категорія. Та то абсолютно нормально, у нас це називають робочою вагою. А щодо вільного часу, так він у нас є, хоча й не багато. З подругами можемо побігати по магазинах, ходимо у кіно, театри, цирк, дельфінарій, різні виставки. Якщо ви маєте на увазі молодіжні клуби та інші «тусовки» —то я не їх прихильниця, навіть не має бажання на подібне час свій гаяти.

—А можна запитати про твоє особисте життя? Чи бойфренди на часі не входять у твої плани?

—В особистому житті у мене все добре. Більше не скажу, оскільки особисте життя – це справді особисте і не хочу, щоб про нього всі говорили.

Я не бачила Ірину на помості. Не бачила, як вона бере вагу і як виснажується на тренуваннях. Я пізнала її під час спілкування і ясно зрозуміла одне: не дивлячись на юний вік, ця дівчина справді сильна і мужня. Її загартував спорт. Зробив її цілеспрямованою, наполегливою, сильною. Вона мріє про олімпійську нагороду. Здобути її – важко. Та чим важче йти до мети, тим більшою є радість від перемоги. Вірю, що завдяки таким спортсменкам, як Ірина Деха, гімн України, прапор та слава про нашу країну  ще довго звучатимуть та майорітимуть на всіх континентах. А те, що вона гідно представить Україну на Олімпіаді – безсумнівно!

https://www.facebook.com/natasha.dekha/videos/220223898355973/

Про нас Столбова Ірина

Редактор "Вісті Барвінківщини" irinka.stolbova@ukr.net

Перевірте також

Кубок пам’яті Ржавіна

10 жовтня  в Рідному відбувся футбольний турнір на кубок пам’яті  Сергія Ржавіна, який традиційно в другу суботу жовтня …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *