icon clock22.01.2021
icon eye418
Громада

Диво-свині у Веселому

 

В домашньому господарстві Родини Кириленків вирощується екзотичні свині породи Угорська пухова мангалиця. І хоч цей вид виведено ще в 1833 році, та в наших  краях є рідкісною дивиною. Особливість цих свиней у густому бавовняному хутрі, завдяки якому взимку їх легко сплутати з вівцями.

– На весні вони линяють, стають менш пухнасті і хутро вирівнюється, – розповідає Артем, – а от взимку хутро стає густе й кудряве, як у вівці. Завдяки цьому вони не мерзнуть і не вибагливі до умов утримання. Тобто живуть в загороді в напів неволі просто неба, як влітку, так і в зимові міцяці цілодобово. Їм не потрібні теплі сараї. Головне, щоб ці свині мали можливість вільно випасатись, А так як імунітет у них міцний, то вони й не хворіють, їх не треба вакцинувати. М’ясо та сало дуже ніжне і смачне, до речі вважається дієтичним. Молодняк набирає вагу швидко, вже за півроку мають вагу до 70кг. Дорослий кабан набирає вагу до 350кг, а свиня до 250кг. Товщина сала у 8 місяців до 5 см, а через пару місяців вже до 9 см.

На господарчому подвір’ї Артема Кириленка гамірно. Тут і гуси, й кози. У великих загородах відокремлені дорослі свині й кабани. Має власну територію й свиноматка з маленькими поросятами.

– Поросят з перших днів вигодовую молоком, вже з п’ятого дня можна поступово вводити в раціон звичайну їжу. Починаючи з рідкої бовтанки з ячменем та кістковим борошном, додаю крейди. Овочі та фрукти можна давати вже в тритижневому віці. Як бачите, маленькі поросята смугасті. Вони завжди і всі поки маленькі, мають на спині смужки, як у дикого кабана. А вже дорослішають і хутро стає однотонне. Хоча трапляється й такий окрас, як ось серед середніх – ластівка. Тобто зверху чорний, а низ світлий.

Спілкуючись з господарем, фотографуємо дивних кудрявих поросят. А вони зграйкою перебігають з одного краю загороди в інший.

– Так, вони на місці довго не лишаються, – посміхається Артем, – постійно в русі купкою. Це вже як добряче наїдяться, тоді можуть полежати. У нас вихід з загороди прямо на пасовище, то тільки випусти, і майнули вже. Це порода схрещена домашня середземноморська свиня з карпатським диким вепрем, тому воля для них необхідність. Вони знаходять собі чим поживитись. Та це не значить, що їх випусти і годувати не треба. Даємо все, люцерну та соковиті корми. Взимку сіно й коренеплоди, також макуху, подрібнене зерно кукурудзи, ячмінь, пшеницю, висівки, м’ясо-кісткове борошно, підгодовуємо і вівсом. У поїлках завжди має бути чиста вода.

І Артем заходить у загороду до середніх поросят, а ті вгледівши його одразу кинулись, як цуценята до свого господаря. Підлещуються, хвостиками крутять, радіють, юрбляться навколо, штовхаючи під руки рильцями, аби почухав спинки. А нам цікаво, якою є поросність, чи так як у звичайної свині?

– Ні, за звичай, в середньому 5-8 поросят, інколи до 12, але це рідкість. У цих свиноматок й цицьок же менше, ніж у звичайних. Тому, як було ось 12, то вигодовував сам молоком з пляшечки. А ще цікаво, що в приплоді народжуються тільки одної статі. Тобто минулого разу, наприклад були тільки кабанчики, а цього разу тільки свинки. І так вже три роки спостерігаю таку тенденцію, стільки ними займаємось.

 

А проводжаючи нас з господарського подвір’я, Артем поділився своєю мрією. Давно вже кортить завести страусів. Впевнений, хоч і не з дешевих цей птах, та воно того варте. Тим більше, що всі умови для вирощування найвищого птаха бігуна – є. А з господарським ставленням Артема до справи, сумніву немає, що до цього двору ми ще повернемось, аби зробити наступний репортаж  – вже про страусів.