Бджолярство – це важка та клопітна праця. А для Сергія Грекова – це справа всього життя. Можна навіть сказати, не лише його, а всієї родини не одного покоління. Тож, впевнено можна сказати, династія бджолярів. Ще бабуся батька з малечку навчала, як її вчили, як з бджолами працювати. А батько й синові з 9 років почав передавати ті знання, вміння, ділився досвідом. Цікавлюсь, чи не страшно було в дитинстві, адже бджоли могли й покусати. Та Сергій Анатолійович з посмішкою відповів питанням на питання.
– А хто не кусається, якщо його ображати? Бджіл любити треба. В нас завжди були миролюбні та дуже працьовиті бджоли. Й зараз в мене «Говерла», Закарпатська тигрова, їх ще матросиками називають. Агресивних бджіл «Середньоросійська» та «Кавказька» в наших краях, та й по всій території України, мабуть не зустрінеш, вони навіть під забороною. Частіше у бджолярів «Українська степова» трудівниця. Покажи бджоляру комаху, він одразу скаже, що це за бджола. Бо й кольором, й розміром відрізняються, навіть по різному пухнасті. Я щороку матку міняю, щоб не перевелись та й меду більше так накачаєш. Бджоляр професіонал знає, що племінна бджола працює й дає більше, ніж абориген. Головне в цій справі дотримуватись певних правил, знати закони природи й країни. В цьому році й нектару набагато менше несуть. Та воно й не дивно. При високій температурі в повітрі бджолам важко працювати. Цей рік важкий для бджолярів через погодні умови. Якщо пригадати травень, як швидко все відцвіло, а літо майже сухе й спекотне, все швидко сохне. А це впливає й на кількість нектару, який можуть принести бджоли у вулик. В мене вулик стоїть на вагах. За день наносять 2кг нектару. Минулого року було трохи більше. А поза минулого 7-8кг нектару збирали бджілки. Дощ вкрай потрібен.
Дуже багато людей займаються бджолярством на рівні любителів, тримають 10-20 вуликів. А в родині С.А.Грекова завжди були об’єми більш промислові. У той час, коли люди на банку продають, Сергій Анатолійович по декілька тон здає, бо самому таку кількість продавати на баночки та по кілограму не можливо. А ще ж, пилок, він є сильним імуностимулятором, минулого року 120кг зібрав, а цього року немає. А ще й прополіс, воскова міль, якою бронхи та легені лікують. Бджолинна отрута є теж продуктом важкої праці. Роботи на пасіці дуже багато, якщо цим займатись професійно. В період, коли з батьком разом працювали, то вуликів було аж 185. Зараз вже значно менше, 72 вулики, бо одному дуже важко. За порадою та навчанням йдуть до Сергія Анатолійовича. Чоловік радо ділиться власним досвідом. Навчає багатьох бажаючих, та не всі продовжують цю справу. Не всі витримують, адже й справді, праця бджоляра фізично дуже важка.
– А як відрізнити справжній мед? – цікавлюсь, – часто можна почути «зацукровився», значить домішки є зайві.
– Фальсифікат виявити легко й на вид, й на колір, запах і смак. Під час збору нектару, бджіл цукром не годують взагалі. Акація наприклад не кристалізується, рік може стояти до нового збору. Перевіряють в лабораторії. Якщо паличка змінила колір – це говорить про вміст вологості, яка через декілька днів вийде, тож на якість меду це не впливає. Впливають домішки. Іноді бджоляри додають антибіотик – це вже не добре. Зацукровився мед – це навпаки, показник натуральності. Якщо нектар бджоли зібрали більшу частину з соняшнику, то цей мед обов’язково буде цукровитись. Якщо в травні збирають з акації, липи, наприклад, то коли помічаємо перший цвіт соняшнику, хоч одного десь вдома чи на полі, це знак того, що мед треба качати, саме він є травневим. Якщо пасіку вивезли в балку чи на поле, я так часто роблю, то там цвітуть різні трави, кульбаба, синяк, буркун, глід. Часто господарі сіють фацелію, щоб підтримати взяток, але цього року й вона швидко засохла. Такий мед називають різнотрав’ям. Бджоли групками летять в різні сторони, які їм вказують бджоли розвідники. Ніколи в медові не буде лише одного виду нектар – з різного цвіту і в різній пропорції. Хоч і гречаним називають мед, бо пасіку вивезли в поле де гречка цвіла, та бджоли нектар не тільки з гречаного цвіту збирають. Співвідношення пропорційності гречаного більше.
– А я чула, що бджоли завжди трутнів виганяють.
– Так, виганяють, коли в ньому вже немає потреби. Бджолярі спостерігають, якщо до ранку на дощечці замерз трутень, то взяток в природі закінчився.
– А для чого трутня тримають, це ж не робоча бджола? Лише для запліднення?
– Так, і саме від трутня залежить якість й здоров’я сім’ї. Ніколи матка не спарюється з трутнем в самому вулику. Тому, коли просять трутня, щоб підсадити, це марно. Матка спарюється в повітрі під час лету. До того ж, від свого вулика летить на 5-7км. А трутень здатен летіти лише на 3км. Це 100% впевненість, що змішується різна кров.
А поки Сергій Анатолійович показує вулики, витягає обліплені бджолами рамки, показує й самих бджіл, й стільники, я помічаю, як дружно деякі бджоли п’ють воду з цікавої конструкції.
– Вода має бути постійно, бджоли групками летять сюди й п’ють.
Під час розмови дуже багато різних тонкощів роботи бджоляра почула від справжнього професіонала. Та головне, відчувається, що людина займається улюбленою справою, що бджолярство йому до душі. І як не важко, а в іншому він себе й не уявляє.
