Здав посаду сільського голови і взявся за … вишивку
Леонід Іванович Міленко – пізнавана на Барвінківщині особистість. Ще б пак – 18 років на посаді Подолівського сільського голови,чотири скликання безперервної роботи керівником у місцевому самоврядуванні.За досвідом він поступається тільки своїй колезі із Великої Комишувахи – Л. З. Гречко очолювала місцеву громаду 26 (!) років. Чи міг Леонід Іванович побити рекорд Людмили Захарівни і ще залишатися працювати сільським головою у рідній Подолівці – залишається тільки гадати. Хоча реальні шанси здобути перемогу на виборах 2015 року у Міленка, напевне, були. Та він не виставив свою кандидатуру. Сказав собі – досить. І віку пенсійного вже досяг, і здоровя стало підводити. Поступився молодим. Ставку зробив на Олександра Фітісова. Як сьогодні зізнається, що перспективи у молодому землевпоряднику своєї сільради побачив відразу. І оцінив, і односельцям рекомендував голосувати за Олександра Вікторовича.
А сам впевнено і рішуче відійшов від справ.
Про роки роботи Л.І. Міленка на посаді сільського голови можна говорити багато. І різне. Його поважали у селі, бо на виборчих перегонах він впевнено обходив своїх конкурентів. Він виділявся з-поміж інших своїх колег у районі. Говорив, що думав, міг дозволити собі якісь непередбачувані вислови, інколи і вчинки. Він був сільським головою із народу. Прийшов на керівну посаду із тракториста-комбайнера. За плечима – армія, навчання у місцевому СПТУ, майже 20 років механізаторського стажу,близько 3 років керування відділком у колгоспі імені Леніна. Отакий мав послужний список у свої 44 роки.
На виборчу посаду йти не хотів. Умовило колгоспне керівництво, сільчани підтримали. І в лютому 1998 року Л.Міленко почав свою діяльність на новій посаді. Що зроблено, що не зроблено, що вдалося, що не вдалося – не будемо про це говорити, аналізувати. Люди у селі все бачуть, знають. Всім не догодив, безперечно, але й зла на селі люди на нього не тримають. Бо він ніколи в житті не виділявся з-поміж інших, не мав гонору, не шукав для себе привілеїв. За скільки років свого керівництва міг і мав можливість наділити собі земельки для господарювання. Та не хотів, і не бажав. Має свої законні земельні паї від колгоспу – і цього йому досить. Хай там що не кажуть йому у спину, але Леонід Іванович і сьогодні впевнений – нікому дорогу не переходив, камінь за душею ніколи не тримав. Намагався бути простим, щирим, відкритим.
… Він і сьогодні такий. Йому,не враженому «зірковою» хворобою,
нескладно було адаптуватися до пенсійного життя-буття. Щоб зайняти вільний час і заспокоїти нерви, знайти рівновагу для себе і для душі, екс-сільський голова почав … вишивати. Вірніше, пригадав матусину науку класти на полотно хрестики. Мама у Леоніда Івановича була ще та рукодільниця. І дітей своїх до цього привчала. Отож змалку Леонід опанував техніку вишивки. Коли життя крутило-вертіло не до шиття було, не брав до рук голки, а вже пізніше ой як знадобилася мамина школа вишивання…
Чисто випадково на очі потрапила картинка-схема із зображенням храму. Красива культова споруда, чудовий навколо пейзаж вразили чоловіка. І він взявся за роботу. Потім замовив ще одну схему. Далі вирішив іменну ікону сину вишити. Купив-вишив-подарував. А синів двоє ж. Вишив і другому. Потім всій рідні іменні ікони презентував. А їх не мало й не багато, а восьмеро. Потім друзям почав вишивати. Це ще як мінімум 5 ікон. Вишивав нитками, потім освоїв і бісерне шиття. Перевагу віддавав іконам, пейзажам. З десяток картин і собі лишив – цілий іконостас у кутку оформив.
– Вишивка відволікає, заспокоює, урівноважує, – говорить Леонід Іванович.Він у всьому сьогодні намагається знайти заспокійливі ліки. Ось і нутрій розводить заради задоволення. І у клопотах на пасіці також розраду шукає. І на городніх грядках клопочеться чисто для душі. Нікуди не спішить, на годинника не поглядає. Знаходить час для сучасних інтернетівських розваг, і в соціальних мережах сторінки свої має.
…Таке сьогодні спокійне, розмірене і тихе життя колишнього сільського голови. І в ці його одноманітні будні незабаром прорветься свято – 31 травня Леоніду Івановичу виповниться 66. Не ювілей, не кругла дата, але давайте всі дружно привітаємо його з днем народження. І побажаємо здоровя, довголіття і успіхів у творчості.
