Газета вже друкувала під цією рубрикою матеріали про найрізноманітніші захоплення наших земляків. Сьогодні ми продовжуємо розповідати про людей неординарних, цікавих, які мають свої уподобання і з великим бажанням займаються тим, що їм подобається, що приносить насолоду і задоволення. Світ захоплення героя цієї публікації – кролівництво.
Кролики – це не тільки цінне хутро, а своєрідний живий холодильник з м’ясом
Так перефразовує М.І. Парфілов відому фразу гумористів. І в цьому вислові є певний сенс – маючи на відгодівлі кроликів, завжди можеш розраховувати на свіже, дієтичне м’ясо на столі.
освідчений кролівник з Барвінкового почав розводити пухнастих ще в дитинстві. Спершу то було дитяче захоплення – подобалося доглядати кроликів, годувати їх, бавитися, вивчати звички й особливості цих тварин. А з роками кролівництво переросло в життєву потребу, коли хочеться вдосконалюватися, виходити на вищий рівень, експериментувати, заводити елітні породи кролів і серйозно займатися їх розведенням.
— Одного разу на виставці у Харкові я побачив кроликів, від яких не міг відвести погляду. Я був вражений: справжні велетні, чудовий окрас, витягнутий тулуб, надуті щоки, великі довгі вуха, — пригадує Микола Іванович. – Ті кролики, яких я купував раніше на ринку і які розводив вдома просто не йшли у порівняння з цією породою.
То був самець бельгійський обер. Це найбільша у світі порода м’ясних кроликів. Купити тоді М.І. Парфілов бодай один екземпляр таких виставочних велетнів для розведення не міг – коштувало недешево, але мету таку поставив перед собою.
У Барвінковому тоді, у 90-их роках, серйозно займався кролівництвом А.І. Череп. Інженер за фахом, а в душі – затятий кролівник. Він єдиний у районі, хто мав на той час таку породу пухнастих. Саме його Микола Парфілов вважає своїм вчителем.
— Анатолій Іванович підтримував всі мої починання, він допомагав мені і словом, і ділом. Він утвердив моє прагнення удосконалюватися, — говорить мій співрозмовник.
І сьогодні на домашній кролефермі у Миколи Івановича лише представники отих елітних тварин породи фландр або бельгійських велетнів, яка завезена в Україну з Німеччини та Словаччини.
Ветлікар за фахом і кролівник за покликом душі, Він вже більше 20 років розводить саме цю м’ясну породу кролів.
Микола Іванович серйозно займається селекцією та відбором маточного поголів’я. Оновлює генофонд виключно елітними самцями. Напрацював тісні контакти з Ужгородською асоціацією кролівників і через неї закупляє з Німеччини кролів для розмноження. Це паспортизовані тварини, з родословною, з високими продуктивними характеристиками, які підтверджені іноземними експертами. Він дозволив собі купити самця обер сірий, який на виставці у Дюсендорфі набрав 96 балів із 100 максимально можливих! І сьогодні від нього отримує приплід.
Розголос про барвінківського кролівника вже пішов всією Україною. Сьогодні М.І. Парфілов знаний у колах кролівників фахівець. Кролі із його ферми вже утримуються не тільки на Харківщині, а й у Волинській, Запорізькій, Донецькій, Луганській, Сумській, Київській областях.
Разом із молодняком тварин Микола Іванович передає новим власникам і свій досвід утримування, відгодівлі і селекції кроликів.
— Секретів тут ніяких немає, — говорить Микола Іванович. – Все приходить з роками практики, багато корисного пізнаєш від спілкування зі спеціалістами, цікаві також відвідуванням різних виставок. Було б бажання, а вміння обов’язково прийде з часом.
Щодо годівлі, то Парфілов не використовує комбікормів та преміксів чи біодобавок. У раціоні кролів виключно сіно (сезонний перехід на зелену масу негативно позначається на рості тварин), із зерна – лише овес та ячмінь. Отож, його кролики не тільки великі, а й важкі, як кажуть, збиті. У живій вазі тварини досягають 10 і більше кілограмів. Причому, м’ясо дієтичне, екологічно чисте, без будь-яких хімікатів.
З приводу профілактики хвороб, то тут у Миколи Івановича існує тверде й незмінне правило – обов’язкова вакцинація за схемою. І жодного відхилення. Якщо, приміром, треба зробити щеплення проти міксоматозу у два місяця – то відстрочувати не можна. Прогавиш термін вакцинації – будуть проблеми.
Молодняк кролів забирає від кролиці у 2-місячному віці, а вже у 5-місячному віці сортує нове поповнення: кращих – для селекції, інших – на м’ясну відгодівлю.
Нічого надзвичайного немає і в умовах утримання кролів. У нього на подвір’ї звичайні дерев’яні клітки, пластмасові годівниці. Єдине, на чому наполягає Микола Іванович,– має бути навіс, який би влітку рятував від сонця й спеки, а взимку захищав від морозів і опадів.
Загалом Микола Іванович розповів стільки цікавого про досвід свого кролівництва, що час уже видати фахову збірку для колег по захопленню, зокрема для початківців-аматорів. Сторінок «Вістей Барвінківщини» не вистачить, щоб надрукувати всі цікавинки, про які говорив мій співбесідник.
