16 травня в Україні відзначався День вишиванки. Дуже багато українців в цей день вдяглися у вишиті сорочки та сукні. Різноманітність вишитих орнаментів, квітів, птахів просто вражає. На сьогодні традиційна вишивка вдало поєднується з модними тенденціями. Тож, сміливо можна заявити, сьогодні вишиванка, як ніколи, в тренді.
А от як ставляться до цієї моди барвінківчани, ми вирішили з’ясувати, взявши до рук редакційну камеру, вирушили вулицями нашого містечка. І чесно кажучи, приємно були вражені, адже серед перехожих зустріли у вишиванках не тільки школярів, а й жінок, чоловіків, і навіть малечу.
Це святкова сорочка, яка свідчить про мою національність. Нам в школі розповідали про звичаї та обряди, які започаткували ще наші прадіди. Це дуже цікаво. І я тепер знаю, що в мене сорочка не просто одежина, а оберіг. А ще, це дуже красиво, коли йдеш по школі, а навколо всі такі нарядні у красивих і яскравих вишиванках. Особливо у дівчат такі гарні, уквітчані не тільки сорочки, а й спіднички, і у декого віночки прикрашають зачіски – мені це подобається, відчуваєш святковий настрій.
Та з подіями за останні роки в Україні свідомість змінюється. І розуміння того, яке значення несе в собі вишиванка, стало усвідомлене. Для мене, перш за все, це патріотично. Всі, хто вдягає в цей день вишиванку, підкреслюють, що вони українці і серцем і душею. А ще, вона дійсно оберіг, і ти це відчуваєш, особливо там, на передовій. І хоч вишиту українським орнаментом сорочку ми купили, та для мене вона, як щось сокральне і дуже близьке. Здебільшого, це не просто свято, це День почуттів, настрою і усвідомлень.А “ВБ” зі свого боку, привітали з Днем народження, яке він святкував саме в День вишиванки. І серед побажань здоров’я та родинного затишку, побажали й миру, аби якомога менше його сорочка слугувала саме оберегом, а додавала святкового настрою у сонячну днину.
Для мене вишиванка – це перш за все патріотичність. Так, добре, якщо вишита вона руками мами чи бабусі, бо тоді це не просто сорочка, а вже й оберіг. Та якщо такої немає, сьогодні можна придбати готову вишиванку, в мене, наприклад, купована. Головне, що ти відчуваєш, як розумієш і наскільки добре знаєш своє коріння, історію держави. А нині, Україна пише нові яскраві сторінки історії, і ми є свідками визнання і усвідомлення. То чому не вдягнутись у вишиванку, хоча б в цей день.
Ми вивчали історію виникнення цього свята. І хоч вишиванку вдягали ще за довго до нашого покоління. Вишиванка несла багато значень ще для наших пра-прадідів, яким мами, бабусі вишивали сорочку, як оберіг. В ті часи весь одяг вишивався орнаментом чи прикрашався вишитими квітами. І тільки декілька років тому студентка Чернігівського університету запропонувала відзначати День вишиванки. І сьогодні це як ніколи, актуально. І приємно, що свято на сьогодні стало вже міжнародним.
А ще, вона кожному обирала спеціально орнамент, адже і малюнок, і кольори, і те, що вишивається все малесеньким хрестиком, має велике значення. Тож, одяг цей особливий. І в День вишиванки ми вдягаємо його з гордістю, адже ми українці. Шкода тільки, що в нашому місті люди наче б то й підтримують цей день, але ніяк не святкують. В інших містах України проходять й паради вишиванок, різні флешмоби, концерти, конкурси краси, козацькі змагання. Добре, що хоч в школі ми відзначаємо День вишиванки, вивчаємо історію рідної країни, звичаї та обряди.
Справді, малюк має рацію, дуже шкода, що свято вишиванки в нашому містечку проходить без цікавих заходів. Що правда, коло фонтану в парку бібліотека провела невеличку виставку з книгами, вишитими читачами рушниками, серветками та сорочками. Біблеотекарі розповідали про історію та обряди, перехожим, які зупинялись коло виставки, аби розгледіти роботи, вишиті руками, полистати цікаві сторінки книжок.
А ще я помітила, до дитячого садочка малят привели в цей день у вишиваночках, і самі батьки, бабусі й дідусі були теж у вишиванках, а на обличчі добра та щира посмішка, мовляв:
