Рівно 55 років віддала роботі в Барвінківській першій школі вчителька-пенсіонерка Лідія Андріївна Мараховська. Цей заклад — одне-єдине місце її тривалої педагогічної діяльності.
— Коли у 1960 році після закінчення вишу отримувала направлення у Барвінкове – думала, що відпрацюю належні для молодого спеціаліста три роки і повернуся назад у Харків, — розповідає Лідія Андріївна. – А вийшло так, що залишилася в цьому райцентрі на все своє життя. Сподобалося мені це невеличке, затишне чудове містечко. Припали до душі щирі, привітні його мешканці.
Нова школа швидко стала для мене рідною, а колектив – близьким, дорогим. Я в захваті була від дітей – вони дуже талановиті,здібні, слухняні, відкриті, з таким щирим прагненням до знань. Як я могла полишити Барвінкове, школу, колектив, дітей?!
І вона лишилася в нашому місті, яке вже давно вважає своїм і себе не без гордості називає барвінківчанкою. Бо тут пройшло все її свідоме життя, тут чи не кожен другий мешканець знає Лідію Андріївну як вчителя – свого, своєї дитини чи онука. Скільки всього учнів було у Л.А.Мараховської, арифме тичним способом і не підрахувати – були випуски по два-три класи, а було відразу й шість паралелей. І в кожному класі уроки російської мови та літератури вела вона – філолог за фахом, вчитель за покликанням і станом душі.
—А я справді дуже любила й люблю свою професію,— продовжує жінка. – Вже говорила і знову повторюся: 55 років педагогічної діяльності мені давалися легко. Легко тому, що вчительство було моєю давньою заповітною мрією і жодного разу не поставила під сумнів правильність вибору професії. Іншого шляху я для себе й не уявляю. Школа і тільки школа. Я працювала з душею, з натхненням, мені хотілося йти на уроки, до дітей. Працювалося мені справді легко, а ось прощання зі школою було дуже болісним. Я відривала себе від колективу, дітей, улюбленої справи. І, хоча я вже майже чотири роки не викладаю, насолоджуюся безтурботним життям пенсіонерки, а ось шкільні будні мені сняться щодня. Уроки, педради, семінари, позакласні заходи… Зв’язок цей не втрачений і до нині…
І сьогодні Лідія Андріївна спілкується зі своїми колишніми учнями. Їй телефонують, пишуть у соціальних мережах випускники з різних куточків України, країн колишнього Радянського Союзу, навіть зі Сполучених Штатів Америки. Розповідають про себе, цікавляться її життям, діляться новинами, повертаються у спогади…
Не закрила за нею двері й рідна школа. Її тут завжди раді бачити,запрошують на шкільні свята, урочистості. Телефонують і заходять колеги, щоб розповісти про новини шкільного життя, про те,чим сьогодні живе заклад.
55 років стажу в одній школі. Хоча було багато заманливих пропозицій змінити місце роботи, але Л.А. Мараховська залишалася вірною закладу, який прийняв її молоденькою 22-річною випускницею вишу і дав професійну зрілість, визнання, авторитет, повагу.
Трудова книжка педагога-пенсіонера небагата на записи – прийом на роботу вчителем, переведення на посаду заступника директора, вихід на пенсію. У цих рядках 55 років педагогічної праці. Чесних, сумлінних, самовідданих. Вона дала путівку в життя не одному поколінню барвінківчан. І сьогодні ми з повним правом заносимо Л.А. Мараховську – педагога з 55 річним стажем роботи в одному закладі до нашої місцевої книги рекордів.
Через соціальні мережі ми поспілкувалися із керівником Національ ного реєстру рекордів України Ланою Вєтровою, розповівши їй про нашу місцеву вчительку-рекордистку:
—Дійсно педагогічний стаж барвінківської вчительки заслуговує на увагу, ще б кілька років – і вона б наблизилася до загальноукраїнського рекорду. 4 жовтня 2016 року в Одесі ми зареєстрували національний рекорд найпочеснішого педагога в Україні Галини Орлової, яка має стаж роботи в одному навчальному закладі 58 років і 10 місяців. На сьогодні це найтриваліший стаж роботи працівника освіти в одному навчальному закладі.
Н.О. Коптєва, начальник районного відділу освіти:
— Барвінківщина славиться ветеранами педагогічної праці. Я можу сьогодні назвати чимало своїх колег, які по три, чотири, п’ять десятиліть віддали роботі в наших місцевих навчальних закладах і зараз продовжують працювати з дітьми, передаючи свою багатющу скарбницю педагогічних надбань своїм молодшим колегам. Великої поваги заслуговують вчителі української мови та літератури Н.О.Блудова з Другої Іванівки, Л.О. Бондаренко з Великої Комишувахи, вчитель-історик М.В. Зелений з Барвінкового, які мають вже по 50 років педагогічного стажу і залишаються працювати у своїх школах. 49 років віддала школі Заслужений вчитель України Л.Г. Єфремова. А ось найдовший педагогічний стаж серед освітян Барвінківщини має справді Л.А. Мараховська. 55 років роботи в одному закладі! Я теж учениця Лідії Андріївни. Вона мій вчитель – я захоплювалася її уроками російської мови й літератури,коли навчалася в ЗОШ №1, я брала у неї уроки педагогічної майстерності, коли починала свою роботу вчителя…
