“Ми давно вже знаємо, що історія Другої світової не зовсім в підручниках. Там все вилизано, пригладжено і не дає повної картини. Так, загальні знання і не більше. Справжня історія – на колишніх полях боїв. Хто має очі – побачить. Хто має допитливий розум – дізнається.”
Під час пошукових робіт на території Барвінківського 
котлу ділилась дописами на своїй сторінці в фейчбук Вікторія Сімкіна. Все, що відбувалось протягом цих п’яти днів можна було спостерігати у відео та фотозвітах. Екслюзивну розповідь Вікторії читайте на сторінках “Вісті Барвінківщини”. А нижче деякі дописи з її сторінки:
– Дні, відведені на експедицію, закінчуються невблаганно і шкодуємо, що в добі так мало годин ((
ЧОТИРИ роки ми не можемо “добити” всього кілька гектарів! А на доказ масштабу трагедії – фото без прикрас. Так, це страшні фото! І розповідь моя теж буде страшною! Особливо вразливим краще не дивитися і не читати. Але вважаємо за потрібне показати голу правду. Так хочеться, щоб владним мужам теж стало все зрозуміло. Адже, крилаті фрази на мітингах, це тільки слова. А потрібні дії! Історики кажуть, що в 1942-му році в котел під Харковом потрапило близько 400 тисяч червоноармійців. А вийшло з нього тільки 22 тисячі солдатів і офіцерів. Ще раз – з 400 000 тільки 22 000 !!! Так, більша частина, з них потрапила в полон. Але на цих полях лежать не вони. Тут ті, хто виходив з боєм. Вони не кидали поранених. Про це розповіли нам носилки в розкопках. Стан останків на них, теж дещо розповідає. Наприклад, палять з підручних матеріалів, кістка не пошкоджена. Значить, була велика втрата крові. Його несли пораненим, а потім, або “накрило” і тих, хто ніс, або боєць помер від ран. На інших ношах – боєць з перебинованною головою. Ну, як перебинтованною? Верхня частина обв’язана чимось щільним на вигляд … Є чіткі сліди смертельних поранень. А є правильні, круглі отвори у потилиці. Дострілювали? Багато фрагментів смертоносного заліза. Різного. Зброя німці навчили місцевих розряджати і викидати затвор. Все залізо, під їх же контролем, скидалося разом з тілами в ями на поле. Від бліндажів до окопів. Але загиблих було так багато, що їх неможливо було зібрати швидко і природа брала своє … гола правда, так гола правда – тіла роздувалися, починали розкладатися, від них виходив страшний сморід … Тоді ці тіла обв’язували чимось і тягнули. Найчастіше за ноги. Ланцюги, ремені і мотузки – більш щільний матеріал, ніж сама плоть. Вони до цих пір тримають пов’язаними тіла деяких бійців … А потім в ці пекельні могили кидали мертвих коней. Своєрідний захист від тодішніх мародерів. Більше десятка ми їх прибрали за ці кілька днів. В одну з минулих експедицій, скелет коня закривав собою останки двадцяти чотирьох бійців. Вони не хотіли здаватися. Вони проривалися! З боями і втратами, до останнього подиху!
А потом, 78 років були добривом для землі. І ми їмо хліб з цих полів, в прямому сенсі слова, який із їх плоті і крові, з невловимим смаком солдатського болю, страхів, надій, відчаю, поту і справжнього Героїзму. І ті, кого ми ще не знайшли, будуть продовжувати годувати нас цим хлібом не одне десятиліття … Але ми не будемо розуміти, що з ним не так. Ми вже звикли до цього смаку (((
Завершилася пошукова експедиція, в якій взяли участь дослідники з 11 міст України. В результаті знайдені останки 108 бійців, які загинули в Барвінківському котлі.
Експедиція тривала 5 днів. Пошуковці ВГО “Народна Пам’ять” працювали на території району, де в 1942 році бійці Червоної армії пробивалися з котла.
За ці дні піднято 108 солдатів і офіцерів Червоної армії. Знайдено при них 16 особистих розпізнавальних знаків. А за підсумками чотирьох років, в сумі 4 тижні роботи на полях Барвінківського котла, ми вже вирвали у байдужої порожнечі 363 бійця і знайшли 64 ЛОЗа. 17 з них вже прочитано. Рідним, якщо вони залишилися, повідомлено. Одну сторінку можна перегорнути, але в цій книзі ще дуже багато порожніх листів. Ми списали лише кілька перших. До небесного воїнства приєднався, за ці 4 роки, майже батальйон. І в цьому Ваша заслуга, дорогі наші небайдужі люди. Без Вашої фінансової допомоги експедиція була б НЕ можлива. Можете сміливо стверджувати, що Ви врятували 108 душ червоноармійців, зниклих безвісти в 1942-му під Харковом! Обіймаємо! Ми однієї крові!)
