Ідею фіксувати рекорди наших земляків подав барвінківчанин І.О.Черков. А справді, чому б нам не фіксувати цікаві факти, досягнення, можливості, здібності і вміння наших земляків? Звичайно, ми не будемо конкурувати із рекордами світового рівня, а ось здобутки місцевого значення й масштабу зібрати можемо. Це буде, так би мовити, наш варіант Книги рекордів Барвінківщини, до написання якої може долучитися кожен, хто володіє якимись особливими талантами, хто виділяється з поміж інших якимось вмінням або вміє робити те, що іншим не під силу. Словом, поле діяльності неосяжне. Редакція готова інформувати про таких людей, оприлюднювати цікаві факти. І ось фіксуємо цікавий факт – місцевий рекорд №1.
За кермом 65 років
Микола Григорович Осьмуха із села Нікополь свій водійський стаж розпочав 18-літнім юнаком, коли після закінчення автошколи прийшов працювати у місцевий колгосп шофером. У вересні Миколі Григоровичу виповниться 84 роки, а він і сьогодні за кермом автівки долає відстані у 100 кілометрів.
Перша техніка, яку освоїв шофер, була бортова «полуторка», ГАЗ-ММ.
У різних колективах та на різних підприємствах працював Микола Григорович за все своє довге трудове життя. Але професії не зраджував ніколи. Був водієм. Навіть в армії довелось шоферувати. Служив на Сахаліні, возив командира полку. За ним був закріплений Додж – автомобіль американського виробництва. За два роки армійської служби, рядовий Осьмуха не мав жодного зауваження від полковника.
А повернувшись до рідного колгоспу, Микола Григорович знову сів за кермо своєї вантажівки. Працював на дальніх та близьких маршрутах. Мав відрядження у Саки, їздив у Херсон, звідки привозив корми для тваринництва. А скільки було рейсів до Брянська, вже й не пам’ятає. Там вели заготівлю лісоматеріалу для потреб колгоспу «Рассвет», от М.Г.Осьмуха й транспортував кругляк з лісу до залізничної станції. Доставка була вагонами, а підвезення матеріалу до них Микола Григорович і забезпечував.
Траплялися в дорозі й кумедні історії. Якось прямував у місто Нікополь, що на Дніпропетровщині, і на одному з перехресть зупинив інспектор ДАІ. Як годиться, взяв документи на перевірку.
За 67 років кермування Микола Григорович не мав жодних неприємностей із працівниками ДАІ. У дорозі не втрачає пильності , правила руху знає і чітко їх дотримується, любителем швидкої їзди ніколи не був. А ще – він дуже бережно ставиться до транспортного засобу. Чий би він не був колгоспний чи особистий – завжди доглянутий, полагоджений, чистий, будь-якої миті готовий до виїзду з гаража. Свого особистого легковика чоловік придбав у 1977році. Це був блакитний «Москвич», який купив з нуля в автосалоні. А нещодавно пересів на «Жигуля»: по оголошенню в нашій газеті придбав з рук і не шкодує – машина гарна, головне – вчасно робити техогляді профілактичні реемонти. А так, їздити буде ще довго.
І Микола Григорович їздить. Не дивлячись на вік, долає відстані у 100 кілометрів і більше. Тільки тепер вже не у справах виробництва, а в сімейних клопотах. Дорогу накатує до Маріуполя, де мешкає внук із родиною, до Краматорська на гостини до онуки, а ще у Слов’янськ, Лозову, Ізюм…
Веселий на вдачу, М.Г.Осьмуха говорить про техніку, як про жінок. Мовляв, машина, як дружина, вимагає вимагає постійної турботи, уваги. Отож, і не обділяє увагою досвідчений водійі машину, і дружину. Разом з Євгенією Григорівною вже відсвяткували діамантове весілля, дружно й зараз пораються по домашньому господарству, приймають вдома гостей і їздять самі на гостини до рідних, а навідувати дідусю й бабусі є кого: мають четверо внуків і шестеро правнуків. Ось такий у нас є сільський водій, за яким ми фіксуємо перший місцевий рекорд – 67 років безаварійного водійського стажу.
Хто ще у нас на Барвінківщині може похвалитися таким. У свої 84 роки Микола Григорович не випускає керма з рук, і щораз, заїжджаючи в гараж, миє свою автівку, щоб наступного разу вирушати в дорогу в чистих «Жигулях». Такий у нього принцип. Ми вручили досвідченому водію свідоцтво №1 про внесення його життєвого факту до Книги місцевих рекордів. Процес створення такого реєстру на Барвінківщині пішов.
Хто ще з земляків готовий розповісти про свої особисті досягнення і здобутки?
