Мода, стиль, бажання самовираження, індивідуальність, бачення краси та вміти все це поєднати у створенні сучасного одягу. Саме це вплинуло на вибір майбутньої професії. Віолетта Мякчилова вже з малечку зрозуміла, її покликання – бути модельєром. І почалось все з ляльок та іграшок. Адже, аби створювати моделі одягу, треба навчитись шити. Спочатку це було грою з подружками. Шили лялькам модний одяг, фантазували граючись.
Маленькою мама привела доцю до Будинку творчості дітей та юнацтва на танці. І саме тут, на одному із святкових заходів Віолетта з захопленням спостерігала за показом мод. А вже наступного дня вирушила до самої швейної царини, на гурток крою та шиття. Та починати довелось з іграшок.
– Щоб добре зрозуміти й відчувати швейну справу, треба навчитись працювати з деталями, – розповідає Віолетта, – так пояснила мені Світлана Валеріївна Дзюба, керівник гуртка. Вона мені порадила почати з м’яких іграшок. Тут я навчилась не просто стібками шити, як це було до цього з ляльками. Виявилось, що, насправді, швейна справа не така вже й легка. Та мені дуже подобалось. Для мене не складно було розібратись у техніці створення деталей, як правильно їх скласти та зшити. Та мені кортіло перейти вже на одяг. А коли вперше сіла за машинку, відчула страх.
Дівчина наче пригадуючи ті почуття, жестами показує, як вчилась спочатку прострочувати на папері без нитки. Треба було, щоб руки звикли до правильних рухів. Адже швидко і вчасно розвернути напрямок тканини, утримувати лінію шву, дотримуючись певну техніку безпеки – цьому треба вчитись. А коли є страх, а раптом не вийде. Та Віолетта розуміла, цей страх просто необхідно подолати.
– Вдома в нас стоїть старенька прабабусина машинка, – посміхається моя співрозмовниця, – тато іноді, як щось треба, на ній ш’є. Тож, я вирішила вдома потренуватись. І по троху навчилась її відчувати. З часом вже впевнено почала шити. Спочатку брала старий мамин одяг і перешивала на себе. А потім, коли вже більше розібралась у видах тканин почала в секонді підбирати брендовий одяг, щоб був у гарному стані, і просто перешивала його для себе й для мами. Це вже ексклюзивний одяг. Мені подобається, що такого немає ні в кого.
Згодом Віолетта на гурток запросила й подружок. Одна справа шити одяг вдома лялькам, інша – навчитись створювати одяг на себе. Та й разом веселіше й цікавіше.
– Дівчата, правда, на рік старші за мене, тож в минулому році вже поїхали до Харкова навчатись швейній справі у коледжі, – продовжує розповідати Віолетта, – а я в цьому році. Вже їздили з іншою подружкою на день відкритих дверей до Харківського коледжу текстилю і дизайну. Нам навіть екскурсію до їхнього цеху провели. Там саме хлопці й дівчата шили одяг з джинсової тканини. Було цікаво подивитись. В цьому коледжі навчають різним професіям. Наприклад, перукарі, дизайнери, швейній справі. Я хочу почати з швейної, адже, аби стати модельєром-дизайнером, треба навчитись добре шити. На гуртку Галина Ігнатівна та Світлана Валеріївна нас навчили багато чому в цій справі, і добре, що це все було на практиці. Тобто, ми шили спідниці, костюми, сукні. Навіть, коли на танці треба було шити якийсь костюм – я собі шила сама на швейному гуртку. І це дало мені певного досвіду, навичок, знань. В коледжі майже чотири роки буду навчатись швейній справі, а далі, піду вчитись на дизайнера. Зараз, одразу вступити на дизайнера буде мені важко. Тут треба вміти не просто пошити одяг. Його спочатку потрібно змоделювати на папері, правильні контури, тіні. Це схематично складне зображення, не просто дитячі малюнки. Цьому теж навчають на швейній справі. Хоча, в інтернеті багато майстер-класів, і до вступу до коледжу я вже вчусь відображенню майбутньої моделі на папері, Є бажання спробувати на дизайнера навчатись.
Є у дівчини й кумири у світі мод. Мріє вона ближче познайомитись 
з Андре Таном, якийсь час попрацювати в нього. Аби перейняти досвіду. Для неї відомий модельєр є добрим прикладом. А ще, надихає майбутню дизайнерку й Вікторія Баляса. Дуже вже подобається її стиль, її відчуття моди, сама презентація образу.
– Мені теж хочеться навчитись і створювати, і презентувати красивий, зручний та привабливий одяг, – говорить Віолетта, – а для цього не достатньо лише відчувати це. Треба постійно слідкувати за трендом. Зараз, наприклад, модно поєднувати різні види тканин, навіть в’язані речі шифоном. Образ має бути й стильним, й зручним. Тобто, модно носити красиву сукню і кросівки. Ще й рюкзак та великі сонцезахисні окуляри. Якщо джинси, то вони мають бути високої посадки та широченькі, щоб не обтягували. Сорочку з закоченими рукавами, або взагалі – светр широкий, вільний, щоб на пару розмірів був більший за ваш. В моді зараз хаос в одязі. Те, що здавалося б, не йде одне до одного, і в тканинах, і в речах, і навіть в кольорах – нині вдало поєднуються. Головне, вміти й відчувати, як правильно це робити щоб це було й красиво, й привабливо, й призентабельно, й креативно, й стильно.
Не дивлячись на свій юний вік, Віолета сама собі створює образ. В гардеробі майже весь одяг створений або перешитий власноруч. Та й мамин гардероб часто поновлюється ексклюзивним одягом.
Закінчила Віолета дев’ятий клас ЗОШ№1. Разом з тим, є випускницею й БТДЮ.
– Мені подобалось займатись на танцях, – продовжує розповідати Віолетта, – але шиття – це моє. На цьому гуртку я багато чому навчилась. Я розумію, що треба робити, коли подобається фасон, а принт ні, або навпаки. Я навчилась працювати з тканиною, розробляти викройки, правильно зшивати деталі різними видами шву. Та найголовніше, це мабуть саме ставлення наших викладачів на гуртку до нас. Це нічим не замінне спілкування, розуміння, підтримка, вчасна порада і головне – віра в тебе, в твої здібності й можливості. Галина Ігнатівна та Світлана Валеріївна вміють розкрити потенціал, навити й спрямувати по дружньому, вчасно підказати, як краще зробити.
Пригадала Віолетта й випуск в четвертому класі. Коли пройшла ігрове тестування на майбутній вибір професії. І та медаль, створена першою вчителькою Людмилою Василівною, майбутньому модельєру-дизайнеру зберігається нині вже у випускниці школи. Вручаючи ту медаль зі словами «А прийде час, і Віолетту ми побачимо на обкладинках модного жіночого журналу «Наталі», як відомого модельєра, як стильного дизайнера, вчителька показала мрію учениці. Мрія, яка з роками тільки зростала і стала вже не дитячою. Це впевнений вибір, намічені цілі, й велике бажання.
– Мякчилова Віолетта просто дивує своїми здібностями, 
– розповідає про свою ученицю Г.І.Борщова, керівник швейного гуртка Барвінківського Будинку творчості дітей та юнацтва, – на нашу думку, дівчинка – майбутній модельєр. Беручи в руки нову тканину вона самостійно і впевнено створює ескіз моделі, втілює в життя та отримує задоволення від своєї роботи.
Добрим спогадом лишаться шкільні уроки. Можливо, не все вдавалось, як хотілось, та в навчанні дівчина старалась. І були й певні успіхи, певні досягнення. Приємно було отримати І місце в районній олімпіаді з трудового навчання, до якої готувалась разом з Юлією Володимирівною Гнієвською. А виконати завдання, де з деталей на фото треба було правильно зібрати машинку – допомогли знання й навички отримані й на уроках, й на гуртку. Тож і професію, якої хоче навчатись, обрала впевнено. А ми бажаємо, щоб пророцтво першої вчительки здійснилось, адже Віолетта впевнено йде до своєї мрії. А впертий, наполегливий характер, як вважає мама, їй в цьому допоможе. На думку жінки, не батьки мають обирати професію дітям. Адже в житті краще займатись тим, що ближче до душі, що дає бажання до розвитку, тим – що приносить задоволення й радість, самовираження та індивідуальність. Це шлях до успіху. Його й бажаємо майбутньому модельєру-дизайнеру. Мріє Віолетта Мякчилова про власний бренд – він в неї буде! А ми про це ще напишемо!
