Ми часто не помічаємо звичних та простих речей, забуваючи, у чому закладено цінність життя. Людство навчилось створювати й розвивати складні наукові технології, та здоров’я непідвладне науці. На лікування важкохворих, хоча б дітей, доводиться збирати гроші через благодійність небайдужих. Скільки витрачається зусиль і коштів на розробку та виготовлення зброї, а ліків, які мали б рятувати життя, допомагати тим, хто цього потребує – на жаль… А чи звертали ви увагу, як горять по-особливому очі таких дітей, жагою до життя, до звичних нам речей? Не так давно я познайомилась з одним хлопчиною. Женя Задорожнюк, один з тих, кого вважають дитиною з особливими потребами. І, чесно кажучи, була приємно здивована його бажанням творити, проявом здібностей, доброму та допитливому погляду.
Женя навчається в Григорівському НВК за індивідуальною формою в 9 класі. З однокласниками у дружніх стосунках, з радістю спілкується й іноді дивує, які складні слова застосовує й пояснює їх значення. Люблять його й вчителі, постійно заохочують до виконання нескладних завдань. І нехай наука дається нелегко, та він помітно старається.
Змалечку мама, Олена Вікторівна, шукала свій підхід до сина, пробувала різні методики, аби він сприймав хоча б якусь частину інформації, навчався простим речам у побуті. І її зусилля не пройшли марно!
—Жені легше сприймати навчання через малювання й з музичним супроводом. Наприклад, математику ми вивчаємо, використовуючи наочність. З кольорового паперу ми разом вирізаємо геометричні фігури, рахуємо їх, складаємо в картинки. А потім у побуті навколо себе він знаходить ці фігури, наприклад прямокутник – телевізор, двері, вікна, книги, рушники, квадрат на газовій плиті, сидіння стільця, монітор, круг – тарілка, подушка та інше. І нехай рівень знань в математиці низький через відсутність абстрактного мислення, та почуття любові, бажання до спілкування, щирості й відкритості дуже високі.
Женя проявляє цікавість до спостереження за фізичними (механічними, тепловими, електрич ними, світловими) та хімічними явищами (приготування розчинів, плавлення). Дуже корисні для нього заняття з соціально-побутового орієнтування і фізичні вправи.
Та найцікавішою для нього залишається творчість. Він вчиться працювати з папером, ножицями, сам малює, придумує і робить вироби з використанням природних матеріалів. Його роботи були вже на багатьох конкурсах, на виставках. І їх оцінюють, Женя вже збирає власну колекцію дипломів та пам’ятних подарунків. І кожного разу він дуже радіє, коли його роботи викликають у глядачів схвальні відгуки. Вдома постійно тихо грає музика. Женя любить класичну, рок-балади, відтворює їх, запам’ятовує назви музичних творів, їх авторів. Його улюблені композитори П.Чайковський, В.А.Моцарт, Ж.Бізе, Й.Штраус, любить і сучасну музику, віддає перевагу середньовічним шотландським мелодіям. Є в нього малюнки, навіть я не одразу збагнула, що він хотів показати, а він з посмішкою пояснює, мовляв: «це ж так просто». Наприклад, на весь аркуш у формі веселки змішані гарячі кольори— оранжевий, червоний та жовтий. Таким він бачить захід сонця.
Олена Вікторівна перебирає безліч малюнків, показуючи їх мені, і раптом Женя приніс серветки, вишиті хрестиком. я дуже здивувалася, коли дізналась, що то його роботи. Нехай вони не бездоганні, та я уявляю, яка це для нього праця.
—Так, ми вчимось і голкою працювати, зашивати речі, вишивати нитками, навіть бісер вчимось використовувати і у вишивці і у різних маленьких плетіннях. Це добре розвиває моторику і підтримує роботу мозку, з наукової точки зору – підтримує стан судин. А це й пам’ять, і мова, і розуміння того, що відбувається навколо нього. Звичайно, такі для нього роботи складні, він не самотужки їх виконує, ми разом, тобто кожен рух я йому підказую, показую, як це зробити, і він з радістю повторює, ви б бачили, як він радіє результату, як радіє взагалі звичним речам. Влітку — теплому сонечку, річці, взимку— снігові, а восени любить збирати пожовкле листя, навесні слухати спів пташок, прислухається, як біжать струмочки.
А коли купуємо якісь нові речі для нього, чи щось для творчості, особливо фарби, альбом, це таке щастя, такі добрі дитячі емоції. А який він був щасливий подарованій музичній колонці на святі здійснення мрій. А скільки радощів викликали подарунки від Обленерго, Женя брав участь у їхньому творчому конкурсі плакатів. Окрім книжечок він отримав ще й диплом у номінації «Електрозбереження».
А ще, хлопець дуже любить ходити в походи, любить природу, минулого літа навчився плавати, їздити на велосипеді, радо допомагає мамі на городі, непогано працюючи лопатою чи граблями, любить збирати врожаї. Привчає його мама не лише в домашньому побуті, де він є гарним помічником і в прибиранні, і в приготуванні страв, а й до шопінгу. Він з цікавістю відвідує магазини. Переймається мати майбутнім свого сина, переживає. Докладає всіх зусиль, аби син був хоч трохи самостійним. Такі діти не вміють ображати, вони випромінюють добро, радість і щирість. Та чи можуть вони сподіватись на таку ж відповідь від оточуючих?
