Про розвиток рільництва на мечебилівських угіддях газета розповідала, друкували матеріали із «Лану» й про вирощування свиней за датською технологією. Але на досягнутому у господарстві не зупиняються. Закріплюючі стабільність в агрофірмі, тут вдосконалюються, проявляють новаторство і креативність, дбають про енергоефективність, будують оптимістичні плани на перспективу.
Врожайність непогана, але могли б мати більшу
На сьогодні колектив ТОВ АФ “Лан” закінчив збирання ранніх зернових та зернобобових культур. Врожайність озимого ріпаку краща, ніж минулого року і є однією з кращих у регіоні – 30,8 ц\га (середня по області 25,5 ц\га). Озима пшениця дала по 48,3 центнерів з гектара, ярий ячмінь – по 36.5 ц/га. Горох, який тільки почали вирощувати в Мечебиловому, вродив по 19,1 центнерів. Показники в цілому непогані і тримаються на рівні минулорічних, але, як стверджує О.Л.Курочкін, могли б бути кращими. По лінії агрономії все зробили, як годиться, а ось погода була із сюрпризами. Через посуху минулої осені озима пшениця на 300 гектарах дала сходи не восени, як чекали, а лише ранньої весни.
Звичайно, комплексом агротехнічних заходів посіви підняли, та результат вже не той. Ще на 200 гектарах мали недосів озимої пшениці. Навесні компенсували недосів горохом, ячменем. Щодо гороху, то тут вперше за скільки років взялися за цю культуру. Ніби й технологія не складна, та до неї треба призвичаїтися, освоїти всі її тонкощі. Поставлена планка 30 ц/га ще не досягнута. В тім, як переконані в господарстві, все ще попереду.
Кожна фігура — ключова
В агрофірмі створено більше 60 робочих місць, вакансій немає, як і плинності кадрів. Колектив стабільний, згуртований, працездатний. Виділити ключові фігури на фоні загального портрету агрофірми для керівника виявилося непросто. Кожен на своїй ділянці робить свою справу – професійно, відповідально, з почуттям обов’язку, а в підсумку й вимальовується результат.
Ось, скажімо, Євген Сарайкін – молодий, проте досвідчений спеціаліст, очолює вже більше 10 років агрономічну службу агрофірми. Євген – перша скрипка у рільництві. Він з тих, хто з полем на ти: авторитетний, знаючий, широко ерудований. А ще головний агроном не зупиняється на досягнутому, не стоїть на місці. І те, що в «Лані» експериментують (і доволі успішно) з новими культурами, висівають демополя – є доля його новаторства. Адаптація сортів, елементів технології, вивчення їх потенціалу – це стало нормою для очільника агрономічної служби агрофірми.
А взяти роботу Романа Тетерука. Він відповідає за роботу свинокомплексу в «Лані». Ветлікар і зоотехнік, інженер-технолог і селекціонер – все в одній особі. Якщо на першому етапі освоєння датської технології розведення та відгодівлі свиней Роман Павлович сам вчився зарубіжним практикам, то сьогодні він вже готовий передавати досвід іншим. І має на це всі підстави: в середньому за рік від кожної свиноматки на ланівському комплексі отримали по 32 поросятка. Це кращий показник в області. І не тільки.
У ТОВ АФ «Лан», де зуміли протистояти епідемії африканської чуми свиней, не тільки не скоротили поголів’я, а, навпаки, вживають заходів на його збільшення. Станом на сьогодні в агрофірмі вирощується 4700 голів свиней.
А як не згадати О.І. Хавільова? Сказати, що він просто оператор кормоцеху, не сказати нічого. Олександра Івановича керівник агрофірми називає ювеліром. І це справді так. Бо процес виробництва комбікормів потребує абсолютної точності. У всьому – у пропорціях, у дотриманні рецептури вироблюваних сумішей. А їх для свинокомплексу потрібно 8-12 тонн на день. І не однакової, а восьми різних видів. Для кожної вікової групи свиней, у різний період – свої пропорції, свої компоненти. Десь у чомусь помилишся – будуть проблеми з відгодівлею, та й до хвороб свиней недалеко. Тому точність і ще раз точність – це те, що характеризує роботу оператора кормоцеху. Він справді в агрофірмі незамінна людина. Працює тут від моменту відкриття кормоцеху й до сьогодні.
А хіба не є ключовими фігурами в колективі механізатор Олександр Кобченко, водій Володимир Миненко, оператор свинокомплексу Тетяна Мідяляй. Отож, кожна ділянка виробництва у «Лані» пріоритетна, а робота кожного працівника – важлива і відповідальна.
Школа, церква, Дні села…
Підтримка сільських об’єктів соціальної сфери – також одна з важливих складових діяльності агроформування. Не будемо повертатися в минулі роки, скажемо про сьогодення. Цього року і грошима, і робочою силою та технікою ТОВ АФ «Лан» допоміг місцевій школі підготуватися до нового навчального року. Дякуючи підтримці агрофірми тут зроблено поточний ремонт класів. А коли постала проблема з водопостачанням закладу (існуюча свердловина вийшла з ладу), то О.Л. Курочкін дав слово збудувати для школи нову. І термін позначив – до 1 вересня свердловина буде.
Місцева Йосипо-Обручинська церква, яка цьогоріч святкуватиме своє 200-ліття, постійно відчуває підтримку агрофірми і особисто О.Л. Курочкіна.
Постійними і вже традиційними стали в Мечебиловому й Дні села, куди з’їжджаються мешканці всієї округи. Про ці захоплюючі кінно-спортивні шоу знають не тільки в нашому районі. Вміє Олександр Леонідович дарувати сільчанам видовищні свята!
Енергоефективності в агрофірмі приділяють особливу увагу, вважаючи її одним із головних факторів ведення сучасного агробізнесу.
Зерносушарка працює на соломі
Ще шість років тому у ТОВ АФ «Лан» придбали новеньку сушарку. Як і передбачено інструкцією, запустили її в експлуатацію, використовуючи дизельне пальне.
Вже перший сезон роботи переконав: сушити вирощену продукцію у такий спосіб доволі дороге задоволення (такий висновок зробили у агрофірмі ще тоді, коли горючка була в рази дешевша, ніж зараз).
Чим замінити солярку, щоб здешевити виробничий процес? Відповідь лежала на поверхні. Точніше на полі, де щойно зібрали зернові. Врожай звезли на тік, а солома залишалася на ниві. А що, коли її пустити в діло? Поставили ціль і досягли її. Вже до другого жнивного сезону місцеві майстри встигли переобладнати зерносушарку, перевівши її на солому. Тепловіддача і ціна питання не могли не радувати.
—Використання соломи як палива значно дешевше, ніж дизельного палива, – говорить керівник господарства Олександр Курочкін. – Таким чином, зерносушарка на соломі різних культур – це зниження собівартості сушіння врожаю та збільшення рентабельності виробництва.Тільки минулого року через неї пропустили 1200 тонн соняшника, 850 тонн кукурудзи.
Нині собівартість вирощування цих культур вдалося значно здешевити, оскільки раніше основні витрати були на їх сушіння.
Вже не колгоспна контора, а сучасний офіс агрофірми
Адміністративну будівлю, що у центрі Мечебилового, вже більше півстоліття називають «конторою». 
Така назва збереглася ще з колгоспних часів, коли у цьому приміщенні містився весь адміністративний персонал колективного господарства. Вже колгоспів давним-давно не існує, на зміну колишньому КСП «Іскра» прийшла агрофірма «Лан», а будівлю як називали конторою, так і називають. А як інакше скажеш про стареньку будівлю, де стіни дали тріщину, дах протікав, віконні рами розсохлись, східці розсипалися? Минулого року споруда, яка не ремонтувалася довгі десятиліття, стала змінюватися буквально на очах. Ідея керівництва, гроші агрофірми, добротні сучасні будматеріали і вправні руки майстрів зробили із будівлі, що руйнувалася, справжню лялечку. І ззовні, і в середині будівлю не впізнати. Все сучасно, добротно, красиво, а головне – енергоефективно. На утеплення приміщення працювало все: стеля, підлога, вікна, двері. І подивитися на будівлю любо, і зайти приємно. Хіба на колишню колгоспну контору вона схожа?! Це вже справжній добротний офіс. (фото)
Власна ініціатива плюс досвід сусідів
Сказати, що в оновленій будівлі тепло – мало, головне розповісти, звідки беруть тут теплову енергію. В не газифікованому селі один вид палива – вугілля та дрова. Донедавна колгоспна контора так і опалювалася. Була кочегарка, завозили на зиму машинами вугілля і дрова. Кочегари безуппино підсипали топку, та й нормального теплового режиму у службових кабінетах не було.
Ідею підказав добрий сусіда – у СТОВ «Гаврилюк» вже не перший сезон висотна адмінбудівля опалюється пожнивними залишками сільгоспкультур. Якщо така технологія ефективна для чотириповерхового офісу, то вона спрацює й на 200 кв. метрах площі утепленої споруди. Вирішили – зробили.
Придбали сучасний котел для спалювання так званого пожнивного сміття, переобладнали кочегарку, а відходи від вирощування соняшнику вже не викидали, як колись, а складували в ангарі. Отак і зимують вже другий рік.
Якщо говорити про результат нововведення з калькулятором в руках, то економічна вигода очевидна вже після першої зими. Рахуйте зекономлені кошти на придбання 15 тонн вугілля та двох машини дров — це вже повернута вартість придбаного котла. А сміття, соняшникове лушпиння – це дармове паливо. Затрати на його придбання рівні нулю. Хіба що якась сотня гривень на транспортування цих відходів до складу. Це перший плюс. Другий, не менш важливий, комфорт і тепловий режим. Радіють новаціям і кочегари – якщо від вугільного котла вони не відходили, підсипаючи постійно, то зараз на добу вони роблять в котел дві закладки сміття – і цього вистачає для стабільного горіння-тління протягом 24 годин.
ОсучасненнЯ
В осінньо-зимовий період увійде оновленою і мехмайстерня, що на тракторній бригаді господарства. Збудоване це приміщення було ще в 1956 році, капітального ремонту ніколи не проводилося, стіни потріскалися, дах протікав. Зараз тут ведуться роботи. Разом із ремонтом утеплюються стіни, дах. Із добротних будматеріалів зроблено великий навіс – тут будуть зберігатися в осінньо-зимовий період трактори і комбайни, які раніше зимували просто неба.
А в самому приміщенні встановлять обігрівальний котел – булер’ян. Будуть комфортні умови для роботи механізаторів, які в міжсезоння ремонтують техніку. І трактори, які задіяні на обслуговуванні тваринництва, також вже цієї зими заїжджатимуть в теплі гаражі. Тож проблем запуску тракторів в холоди, коли температурний стовпчик далеко нижче нуля, не буде.
Поле, де вирощують деревину
На околиці Мечебилового є поле, засаджене незвичною для регіону культурою. Ці паростки не що інше, як павловнія. Чудо-дерево, яке створене не природою, а штучно винайдене людиною. 
7 тисяч корінців таких садженців ранньою весною на замовлення О.Л.Курочкіна були доправлені до Мечебилового із Іспанії. Висаджували вручну, вручну і доглядають за їх ростом. У разі недостачі вологи, їх поливають, підживлюють корені. На сьогодні середня висота диво-дерева досягла вже 60 см і навіть більше.
—Мене захопила ця справа,—зізнається Олександ Леонідович. — Ми вирішили спробувати себе в іншому аспекті — бути постачальниками деревини для виробництва меблів. Деревина павловнія — ідеальний варіант для ексклюзивних, екологічно чистих меблів. Не хочу забігати наперед і робити якісь прогнози, але чому б не спробувати свої можливості в цій справі, яка знайшла популярність в Європі?
Разом з О.Л.Курочкіним робимо заміри: висота рослин павловнії сягає 60 см. Це нормально для саджанців 2-місячного віку. По осені їх зріжуть під корінь, а з весни павловнія матиме інтенсивний ріст. Із звичайної рослини перетвориться на дерево, яке через п’ять років вже можна використовувати для виготовлення меблів.
Курчата, як відомо, рахують по осені. Як мінімум, через п’ять років рахуватимуть в ТОВ АФ”Лан” кубометри вирощеної на мечебилівських угіддях деревини. Який буде зиск, який результат — покаже час. А сьогодні можна сказати одне — агрофірма і її керівник готові до експериментів, готові до нових викликів агробізнесу не тільки України, а й Європи вцілому.
До продажу землі ми ще не готові
Раніше, коли вирішувалося питання про подовження договору оренди на землі запасу та резерву, комісія при райдержадміністрації розглядала ситуацію по кожному орендодавцю: як оброблятиметься земля, як сплачуються податки. Якщо претензій від служб не надходило, договір оренди подовжувався. І це, на мою думку, було абсолютно правильним підходом.
Наразі ситуація змінилася. І порядок регулювання земельних відносин набув новацій. Тепер, ніби-то щоб запобігти корупції, ці питання віддані у відання обласному держгеокадастру, який, по суті, і вирішує продовжити договір оренди із даним орендарем, чи ні.
До чого тут держгеокадастр, коли в моєму договорі чітко прописано, що я маю пріоритетне першочергове право на подовження договору оренди. Якщо я протягом всього терміну його дії дотримувався своїх зобов`язань, справно платив всі податки, обробляв ділянки, то й надалі маю право орендувати ці землі і вести на них свою підприємницьку діяльність Так ні, фахівці держгеокадастру вишукують різні причини, щоб розірвати угоду. Хіба це не корупція?! Якщо держава не має механізму передачі власних земель в оренду, як вона може ініціювати продаж землі? Спершу треба напрацювати правила гри, а вже потім починати в неї грати. А в даній ситуації все навпаки: йдуть розмови про продаж землі, а чіткий цьому механізм не прописаний.
Хоча земля —це приватна власність, вона належить людям і може продаватися. Але це треба робити цивільними методами, в установленому законодавством порядку. На сьогодні наша держава не готова до ринку землі.
