А що на вашу думку – добре серце? Це ввічливе спілкування, дружні стосунки, увага та повага один до одного? Чи це турбота про іншого? Як часто ми зустрічаємо такі справи, які можна ставити в приклад? Чи проявляємо самі в метушні сьогодення своє серце добрим. Саме так відгукується лікар ветеринар В.Яковенко про Софію … Два місяці тому дівчинка принесла до лікарні свою кішку. Та додому повернулась з двома. Здавалося б, ну що ж тут не звичного?
сама Софійка, – одразу відчула, що вона моя. І хоч мене запевняли, що за нею важкувато буде доглядати, я вирішила її забрати. Зателефонувала мамі, попросилась, і мама дала згоду. Цій кішечці влітку буде рік. Вона весела, грайлива, гарненька. В неї такі оченята красиві, глибокі. Назвали ми її Молнія, бо не дивлячись на те, що задні лапки в неї не функціонують, вона дуже швидко перебирає передніми. Це єдине, що відрізняє Молі від здорових котів. Вона швидко пересувається на підлозі, стрибати, звичайно не може, тож ми її на руки беремо частіше, аби посадити на диван, чи погратись з нею.Молнія добре почувається в родині … Має власний куточок з мисочками, свій туалет, і м’який куточок для сну. В їжі не перебірлива, хоча господарка частенько балує смачненьким, то рибки, то ковбаски, а ще сметанки та молочка і обов’язково сиру до раціону додає. Аби й кістки міцними були, й передні лапки сильними зростали. Адже на них йде все навантаження.
Ось за такою скромністю ховається те саме, як кажуть, велике, добре та чуйне серце. Турбота про іншого, слабкішого, про того, хто потребує постійної уваги – чи це не є саме тим, з чого варто брати приклад!
