Фронтовики з інструментального цеху
Історія інструментального цеху заводу «Червоний промінь» тісно пов’язана із учасником Другої світової війни, орденоносцем І.І.Большовим. Саме цей талановитий, здібний, відповідальний, грамотний спеціаліст очолив цех у післявоєнний період. І за короткий проміжок часу зумів створити колектив, який здатний був вирішувати найскладніші виробничі завдання. Тут виготовляли не тільки прилади контролю якості вироблюваної продукції, оснащення, що дозволяло покращити умови роботи на підприємстві, а й освоїли випуск нетипової для специфіки машзаводу продукції. Мова йде про набір «Юний технік», до якого входив цілий комплект інструментів. Набір мав не тільки привабливий зовнішній вигляд, а й відзначався бездоганною якістю роботи. «Юний технік» барвінківського виробника мав великий попит і у школярів, і в дорослих. Ним діти користувалися під час уроків праці в навчальних закладах, майстрували і вдома разом з батьками.
При виготовленні набору залучалися практично всі робітники цеху – ковалі-штампувальники, шліфувальники, токарі, фрезерувальники, зварювальники, заточники, термісти, слюсарі, дизайнери-упаковники. І.І.Большов умів налагодити чітку роботу на виробництві, створити один-єдиний цілісний механізм, який працював злагоджено, без збоїв і порушень графіку.
У цьому злагодженому механізмі була й робота верстатника, фронтовика, учасника параду 7 листопада 1941 року І.Т.Ломаки. Іван Тимофійович відразу з параду пішов у бій по захисту від фашистів Москви. А після довгого й тяжкого фронтового шляху повернувся солдат Перемоги на машинобудівний завод. Працював на совість, виготовляв деталі особливої складності. Був передовиком. Працював без браку. Його ставили за приклад іншим. Поруч працював фрезерувальник, також фронтовик Д.В.Нестеренко, про роботу якого теж говорили тільки гарні характеристики – жодного разу не допустив збоїв у виробничій програмі. Плани виконував, ділився досвідом роботи з молодими заводчанами, готував ветеранам надійну зміну.
За слюсарним верстатом в той період часу працював Малемоненко – ще один представник з когорти героїв Другої світової війни. Слюсар-універсал, раціоналізатор, новатор виробництва. Багато цікавих його авторських ідей було втілено в практику. Саме Малемоненко виготовив вітряк, що виробляв електроенергію для потреб свого і сусідського будинку (тепер це вул. Соборна, 142).
Термістом в інструментальному цеху був Олександр Слєсарів – фронтовик-інвалід, мав протез ноги. Та фізичні вади не заважали його продуктивній роботі. Він не терпів поблажливості, не вимагав пом’якшень у роботі. Працював разом з усіма. Працював краще всіх. Мав шану у колективі, був наставником молоді, брав активну участь у громадському житті цеху і заводу. «Дядько Сашко» – так з любов’ю і повагою називали його молодші колеги і щораз зверталися до нього за порадою, цінували його мудре слово, його думку.
Петро Бондаренко, Іван Кіян, Олександр Антоненко прийшли працювати в цех ковалями, маючи за плечима бойовий шлях. На заводські урочистості вони вдягали святкові костюми з бойовими нагородами, а в будні – були зразком сумлінної праці. Робота з горячим металом – найскладніша й найважча операція на виробництві… Та ці знані ковалі тонко відчували метал. Вони бездоганно виконували всі виробничі замовлення, славилися й виготовленням художніх виробів. Отримували численні подяки від керівництва заводу, нагороджувалися відзнаками за успіхи у праці.
Про роботу інструментального цеху, колективу, в якому працювало багато солдатів минулої війни, можна говорити багато й довго. Чимало матеріалів цього періоду часу зберігається у барвінківському краєзнавчому музеї. Тут є окремі екземпляри макетів вироблюваної продукції, є портрети верстатників,тих, хто був і залишається його гордістю.
І сьогодні у цій публікації ми хотіли згадати цих шанованих людей, яких, нажаль, вже немає серед нас. Та живуть і працюють у Барвінковому їх діти, внуки і вже правнуки. Вони мають повне право пишатися своїми дідами-прадідами, які не тільки мають славний бойовий шлях, а й не меншу славу заслужили, й за свою мирну працю.
За дорученням ініціативної групи Володимир Кобильник.
