Як добре ми знаємо своїх друзів, їх смаки та захоплення, їх бажання та мрії? Та як приємно, коли ми дізнаємось щось доволі цікаве, захоплююче й дивуємось: як людина може створювати таку красу, справжні шедеври… Що надихає до творчості, як вдосконалюються та якого рівня досягають – саме про надзвичайні захоплення талановитих земляків ми й розповідаємо у цій рубриці.
дитинства Ю.Б.Ткаченко полюбляв читати художню літературу, малювати, а ще—захоплювався різьбленням по дереву. Сам не розуміючи того сильного бажання, відчуття, потягу до столярного ремесла вже з юних років створював неповторні роботи з дерева, серед яких були дощечки з малюнками, полички. Пригадуються полички для мами на кухню— різьблені, з малюночками – це перша робота, виготовлена своїми руками.
—Зовсім нещодавно мама розповіла про захоплення дідуся, —розповідає мій співрозмовник,— який, повернувшись з війни, робив сам балалайки й полюбляв грати на них. От тепер я й зрозумів, що потяг до дерева закладений в нашій родині на генетичному рівні. Коли заходиш до майстерні, і відчуваєш у повітрі запах дерева… Коли бачиш його структуру, вже уявляєш, що можна з нього зробити, відчуваєш саму енергію дерева, це дає не просто натхнення й сили. Це відчуття повної насолоди. Я просто відпочиваю і щоразу намагаюсь вдосконалюватись.
Мріяв з дитинства Юрій Борисович бути військовим, тож після закінчення школи пішов навчатись до військового училища. Після довгих років служби у Середній Азії в 1993 році повернувся до рідного краю, згодом одружився… Та столярне мистецтво вабило постійно і, не зважаючи на неможливість придбати дороге обладнання та необхідне приладдя, сам виготовив верстат, різці.
—Для мене найбільше натхнення – це моя родина, яку я дуже люблю. Для кожної творчої людини це— найважливіше. Коли в родині лад, і крила ростуть. Тоді з’являється оце нестримне бажання щось створити неповторне, красиве, з самої душі так і ллється. Дарував Бог нам з дружиною донечку Бориславу. Та коли нам вказують на наш вік, ми відповідаємо «Ми молоді батьки, а донечка — особливе джерело енергії для нас». Люблять її і допомагають в усьому дорослі вже сестрички Тетяна і Альбіна.
Захоплююче розповідає Юрій Борисович про дружину Ірину Леонідівну, та всю родину. Пригадує свої роки дитинства та армію.
Показує свої роботи з дерева, а мені здається, наче сам він світиться якимось життєдайним приємним позитивом. Такі люди надзвичайні, і здається, що знають щось особливе.
—Який секрет у моїй творчості? – Посміхається Ю.Б.Ткаченко, — Лак чи морилку я не використовую, для покриття своїх виробів готую спеціальну суміш з натурального бджолиного воску, олії льону та каніфолю. В різних пропорціях дає різні відтінки, блиск та міцність. Працюю з різними породами дерев, це і ясенок, і дуб, і верба, і липа, і бересток… Відходів майже немає, навіть, якщо під час роботи виявляється, що всередині полінце пошкоджене, я відрізаю ту частину і вже планую, що з неї можна зробити. А коли шкатулку беруть до рук, і чують, як пахне дерево, кажуть, що відчувають саму його енергетику… Для мене це найвища оцінка моєї творчості.
Приємно, коли цікавляться роботою по дереву не лише дорослі, а й діти, серед яких однолітки Борислави. Та й сама дівчинка росте творчою та допитливою. Навчається в третьому класі, старається. В цьому році в «Золотому колоску» з англійської мови отримала найвищий бал – 80. Чим пишаються і рідні, і вчителі.
А для татуся вона — найголовніший оцінювач виробів. І не лише оцінювач, а й співавтор. Дуже полюбляє Борислава малювати і випалювати по дереву власні малюночки. І на багатьох батькових шкатулочках з’являються грибочки, квіти. Тож продовжується творча династія.
У нас особлива країна, і повітря особливе, і люди добрі, щедрі, талановиті. Так вже історично склалося, наші діди й прадіди були майстрами ремісниками. Тож і нині серед наших земляків є багато талановитих і творчих особистостей.
—Що порадити початківцям, які тільки починають щось творити? – На мить Юрій Борисович задумався, — Мабуть, моя порада стосується кожного виду діяльності у творчості, не лише в столярному мистецтві. Головне—не кидати, коли щось не виходить. Наполегливість і праця. Знову й знову продовжувати роботу свого задуму і обов’язково у вас все вийде, головне — дуже хотіти й діяти! А коли бачиш, як твоєму виробу радіють рідні, тоді й натхнення, наче рікою ллється, хочеться зробити ще щось цікавеньке, створити щось неповторне. Тож, творіть прекрасне, створюйте красу і даруйте приємні, радісні й позитивні відчуття рідним і друзям. Не бійтеся мріяти, планувати й творити і нехай у вас виростають крила творчості.
