Цей знімок символічний. На фото дві наших землячки, які уособлюють єдність фронту і тилу. Одна в бойовому підрозділі здобуває Перемогу. Інша – в тилу допомагає тим, хто на передній лінії боротьби. Тил і фронт разом. Разом на шляху до Перемоги.
ОЛЕСЯ
З барвінківчанкою Олесею Богацькою у мене так і не вийшло зустрітися. Було тільки листування у месенжері. Олеся написала першою. Подякувала за публікації про історії військових, які боронять Україну від рашистів. Вона готова була й сама розповісти свою історію. Історію жінки, яка записалася у військо після тяжкої втрати. «А я пішла на заміну чоловіку, бо не знала як жити далі»– написала Олеся. Її чоловік Сергій Богацький загинув у лютому 2023 року. Дружина одягла однострій вже у серпні того ж року.
Це те, що я коротко дізналася про Олесю. Детально проговорити її історію хотіли при особистій зустрічі. Жінка обіцяла, що буде в рідному Барвінковому і ми зустрінемося, поспілкуємося. Але не склалося: тільки-но прибула у місто, як терміновий виклик на базу. Зустріч відклали. А повідомлення від Лєсі час від часу отримую. Вона пише коротко про себе. Просить поширити пост про збір коштів на потреби її побратимів.Було ще кілька вітальних листівок до якихось свят. А потім був дзвінок. Я по голосу зрозуміла: щось термінове. Олеся просила сконтактувати її з нашими місцевими волонтерами. Її підрозділ переведено на нові позиції. Взялися морози, а в хлопців нічим зігрітися. Їм би теплих речей, окопних свічок, якихось приладів для обігріву. Я порадила Альону Ільїну – знаю, що вона зі своїм жіночим активом цілі бандеролі теплих речей на передову збирає.
АЛЬОНА
У Альони з початку волонтерства відпрацювалося тверде правило: треба — допоможемо, є запит — зробтмо. Так було і цьоого разу. Сконтактувавши з Олесею, швидко взялася за діло.
І вже за пару днів Альона звітує – туди, де вкрай потрібно, відправлено велику посилку найнеобхіднішого: теплі шкарпетки, в’язані пояси, пічки для обігріву, окопні свічки, ліки, продукти харчуван ня, пиріжки домашньої випічки і ще багато іншої смакоти. Волонтерка повідомила, що зробили це дружнім колективом небайдужих людей: буржуйки – від барвінківського умільця Віталія Будніка, пиріжки та окопні свічки – від колективу Барвінківського ліцею №1, в’язані теплі речі – від команди місцевих майстринь-в’язальниць, ліки – від барвінківчанки Юлії Тисевич.
Про це написали і ми у групі «Вісті Барвінківщини». Олеся Богацька не забарилася з вдячним коментарем: це для її підрозділу пішла допомога. Від своєї бригади вона щиро дякує всім за підтримку і пише, що була впевнена- барвінківчани, її земляки, допоможуть Захисникам.
І, забігаючи наперед, можу з впевненістю сказати: це тільки початок співдружності барвінківських волонтерів та підрозділу, де служить наша землячка.
Ось так перетнулися у період війни ці жінки-красунь. Цей знімок символічний. Жінки, які уособлюють єдність фронту і тилу. Одна в бойовому підрозділі здобуває Перемогу. Інша – в тилу допомагає тим, хто на передній лінії боротьби. Тил і фронт разом. Разом на шляху до Перемоги.
Ангела охоронця вам, дівчата. Бережіть себе. Пишаємося кожною. І кожній дякуємо за захист, за добрі справи задля якнайшвидшої Перемоги.
Ірина Столбова
