“Найкращі з кращих падають від куль, грудьми своїми землю прикривають. Сумним набатом в селах і містах звучать слова: “Герої не вмирають!” У цей день давайте згадаємо теплими словами Андрія Мусієнка , нашого земляка з села Гаврилівка.
Саме цього числа 4 місяці тому Великдень забрав у вічність нашого захисника. Коли почалася війна, він не зміг стояти осторонь, бо принципом його життя були слова:”Якщо не я, то хто?”. Знову опинився в числі перших: був мобілізований на другий день війни. Два тяжких місяці без відпочинку- страшне пекло у боях за Попасне та Рубіжне. Андрій загинув як герой!!!
Нехай сьогодні горить свіча пам’яті про Андрія, а світло цієї свічки буде даниною йому і всім, хто заради торжества справедливості віддав найдорожче – життя, хто став ангелом – легкокрилим і вічним. “Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя”.
Прошу у Бога, щоб пам’ять про всіх, хто загинув за тебе, за мене, за Україну, згуртувала нас, живих, дала силу і волю, мудрість і наснагу. Хочеться вірити, що настануть кращі часи, що недарма віддав своє життя наш воїн світла і добра. Що не тільки рідні, а і держава буде пам’ятати своїх ГЕРОЇВ!!!
Низький уклін всім землякам, всім українцям, хто боронив та боронить нині українську землю. Нехай ангели оберігають наших воїнів від небезпеки і повертають живими додому з Перемогою.
Ольга ПІДЧЕНКО
