Лариса Миколаївна намагалася врятуватися від війни. У квітні місяці з Барвінкового, яке було під постійними обстрілами, евакуювалася. Поїхала із сином Віктором недалеко – у село Григорівку. Та жінку тягнуло додому, у рідні стіни. Бідкалася, що город садити треба, що земля забур`яниться…
-Мама наполягла повернутися додому. Приїхали 5 чи 6 травня. І вона відразу ж на город. Ми мешкаємо у квартирі, але маємо невеличкий клаптик землі, де зазвичай різну городину вирощуємо. І того дня, 7 травня, мама була на городі. Садила грядки. Ввечері лишилася ночувати у квартирі, хоча у попередні дні разом із сусідкою спускалися до підвалу. А в ту фатальну ніч відмовилася йти у сховище. Мовляв, ніби тихо, обстрілів нема, спатиму у ліжку. Так і полягали. Вона у своїй спальній кімнаті, я у залі на дивані, – пригадує син Віктор Петрович.
-Проснувся від страшенного грохоту. Навіть не зрозумів відразу що і як трапилося.Обвалені стіни, стовпи пилу, потім спалахнув вогонь… Віктор кричав: «Мамо, виходь, де ти?». У відповідь тиша. Він телефонував на 101. Викликав рятівників, приїхала й карета швидкої. Вогонь загасили. Рятувати не було кого. Обвуглене тіло Лариси Миколаївни наранок витягли з-під завалів…
В офіційних повідомленняз писали так: «8 травня о 00:40 ворожий снаряд влучив у двоповерховий житловий будинок у місті Барвінкове Ізюмського району. В результаті потрапляння боєприпасу сталася пожежа у квартирі на другому поверсі будівлі та охопила площу 50 кв.м. Вогонь вдалось ліквідувати о 03:05. Внаслідок вибуху сталося часткове руйнування конструкцій будинку, під якими рятувальники виявили тіло загиблої жінки 1939 р.н.»
Ларисі Миколаївні було 82 роки. Всю себе вона посвятила медицині. Рятувала здоров`я і життя інших. Своє не врятувала. Її життя забрала війна.
Вдова учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, ветеран медичної служби, турботлива мама і бабуся, добра, привітна жінка… Її дитинство припало на тяжкі воєнні і післявоєнні роки. І на схилі літ – життя під обстрілами. І страшна смерть під завалами. У рідних стінах. У рідному домі, куди вона так поспішала повернутися…
Царство небесне Ларисі Миколаївні.Світла пам’ять про неї залишиться в наших серцях.
