На в`їзді в село Архангелівку Подолівського старостинського округу нещодавно з`явився пам’ятний обеліск.
На ньому фото воїна і напис «Старший сержант Мірошніченко Олексій Сергійович 11.03.1975-23.04.2022 Командир бойової машини 10 реактивної артилеристської батареї 4 реактивного артилеристського дивізіону 27 реактивно артилеристської бригади імені кошового атамана Петра Калнишевського, який загинув, захищаючи свободу українського народу. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеню (посмертно). Вічна слава Герою!”
–Я мав честь виконати це важливе для мене замовлення, – говорить очільник ритуальної служби «Пам’ять» Валерій Рябуха. – До мене звернувся особисто командир бойового підрозділу. Коротко розповів історію полеглого воїна. Сказав, що побратими хочуть на місці загибелі встановити пам’ятний обеліск. І ми це зробили…
Про загиблого воїна Мірошніченка Олексія «Вістям Барвінківщини» розповів командир 10 реактивної артилеристської батареї 4 реактивного артилеристського дивізіону 27 реактивної артилеристської бригади імені кошового атамана Петра Калнишевського капітан Олександр Парфілов.
–З кінця березня по середину травня місяця минулого року наш підрозділ тримав рубежі в районі міста Барвінкове. Ми стримували наступ супостата на цьому важливому стратегічному напрямку. У ході виконання бойового завдання 23 квітня наш підрозділ потрапив під ворожий обстріл. Було багато поранених бійців. І, нажаль, того дня ми втратили свого побратима. Кращого бійця. Олексія Мірошніченка. Він у нашій бригаді з першого дня повномасштабного вторгнення. Обороняв Харків, тримав рубежі на Ізюмському напрямку. Мужній, відважний, мотивований воїн.
Знаєте, він би міг не йти на війну. Буквально за день до повномасштабного вторгнення він, військовослужбовець контрактної служби, перебував на військово-лікарській комісії. За станом здоров`я його мали б комісувати. Для цього були всі медичні покази. Отримав вже й попередній висновок і мав би починати процедуру звільнення з лав ЗСУ. Але…
24 лютого, як тільки наш підрозділ отримав сигнал тривоги, Олексій Мірошніченко … втік із шпиталю. Втік, щоб стати в стрій, щоб поїхати з нами, щоб захищати рідну землю.
І старший сержант Мірошніченко захищав Україну зі зброєю в руках до останнього подиху. Ціною власного життя наближав Перемогу.
Поховали Героя на рідній Сумщині. Там, на його могилі побратими встановили меморіал пам`яті. А тут, на Барвінківській землі, де воїн-артилерист прийняв свій останній бій, командир прийняв рішення встановити обеліск. Ось такий скромний пам’ятний знак своєму побратиму. Щоб увіковічнити його подвиг. Щоб віддати шану мужності й нескореності свого товариша по зброї.
Цей пам’ятний обеліск важливий і для нас. Ми маємо знати ціну наших мирних світанків і спокійних ночей. Ми повинні знати, що завдяки мужності ось таких Героїв, супостат не ступив на нашу землю.
-Тепер це місце нашої пам`яті. Місце нашої вдячності Герою. Місце, куди ми приноситимемо квіти і хвилиною мовчання вшановуватимемо пам’ять загиблого Патріота рідної землі, – говорить староста Подолівського старостинського округу Микола Парфілов.
Куди б не йшов, не їхав ти, а тут ти зупинись… Вклонись подвигу загиблого воїна. Помолись за вічний спокій Героя у Царстві Небеснім…
Ірина Столбова
