Авторка цифрового контенту Юлія Клименюк пише історії працівників аптечної мережі 9-1-1, місія яких сьогодні надзвичайно важлива і відповідальна. Бо вони теж тримають свій фармацевтичний фронт, і у кожного фармацевта своє поле бою…
Одна з таких історій – про нашу землячку, випускницю Гусарівської школи, фармацевта з Барвінкового Юлію Киян.
Юлія Киян: Ми не зачиняли аптеку, поки не закінчилися ліки
О 6:30 на порозі аптеки мене зустріла черга. Тільки-но встигла відчинити двері, як переляканий натовп заніс мене в аптеку. Я навіть переодягтися не встигла – одразу почала обслуговувати людей. Всі кричали! Хтось намагався пропустити вперед стареньких, хтось, навпаки, ліз поза чергою, сварився, звинувачував оточуючих, зчиняв скандал… Всім було страшно. Я заспокоювала відвідувачів, а саму душили сльози. Так сама-самісінька і обслуговувала людей з 7-ї ранку до 18-ї вечора.
Барвінкове обстрілювали з «Градів», закидували ракетами. Так ворог намагався прорватися до Ізюму, а ми стояли в нього на шляху. В місті в перші дні закінчились продукти в магазинах, ліків в аптеках було дуже мало, все розкупили майже одразу. Заїхати або виїхати було дуже складно через обстріли, тому і логістика порушилася.
Зник газ, в нас спільна мережа з Донецькою областю. Світло і вода теж були не завжди. Люди сиділи у підвалах. Вдень ще іноді вдавалося ненадовго забігти до дому, але вночі навіть не ризикували. Більшість людей тікали з міста, залишаючи домівки, було дуже страшно.
Наша «Аптека 9-1-1» працювала. Ми, на відміну від ще однієї барвінківської аптеки, яка знаходиться в мафі, були захищені міцними стінами. Мені на допомогу дали колегу з Краматорська, яка приїхала до нас «пересидіти» той жах. От ми з нею і працювали до 1 квітня.
Але ліки закінчилися, а в Барвінковому оголосили евакуацію. Вже був окупований Ізюм і ворог майже дістався нашого міста. Рішення виїхати далося мені важко – я ж народилася в Барвінковому, тут мій дім, мої рідні. Та неможливо було нічого вдіяти.
Я виїхала до Краснограда, місяць чекала – сподівалася, що все закінчиться, і я повернуся. Але не так сталося, як гадалося. Довелося переїхати до Слобожанського і там вийти на роботу в «Аптеку Низькі ціни №1», бо їх завідувачка поїхала.
Як тільки визволили Ізюм та навколишні села поруч з нашим містом, я домовилася з керівництвом, що ми будемо відкривати нашу аптеку.
Зв’язалася з колегами і ми всі повернулися. Вмовляти нікого не довелося, як тільки почули цю гарну новину.
Почали працювати у вересні 2022 року. Перші відвідувачі не могли одразу повірити, що ми відкрилися. Запитували: «Ви тепер назавжди чи знову зачинитеся?» Ми сміялися і запевнювали, що тепер точно назавжди. Для розбитого та понівеченого міста це був добрий знак.
Юлія Клименюк.фото автора
