Перші дні нового року принесли на Барвінківщину біль, від якого стискається серце. До Небесного воїнства відійшов Захисник України, житель села Ковалівка Гаврилівського старостинського округу — Олексій Сергійович Кафтан.
8 січня село зустрічало свого Героя живим коридором. Схилені голови, сльози на очах, мовчазна молитва в кожному серці…
Плакало село, плакало небо, проводжаючи Олексія в його останню земну дорогу.
Олексій народився і виріс у Ковалівці, в багатодітній родині, де з дитинства вчили шанувати працю і тримати слово. Закінчив Гаврилівську школу, згодом — Барвінківське сільськогосподарське училище. Працював на землі, на залізниці, будував своє життя, виховував дітей, мріяв про мирне завтра.
Та війна змінила все.
У 2023 році Олексій Кафтан залишив мирну працю й став на захист України від російського окупанта. Без вагань і без гучних слів — бо інакше не міг.
Покровський, Куп’янський, Харківський напрямки стали його фронтовими дорогами. Для побратимів він був надійним плечем, сміливим і відповідальним воїном, людиною, яка йшла першою і ніколи не залишала своїх. Не раз, ризикуючи власним життям, витягував інших з-під вогню.
Війна не пощадила його — Олексій зазнав тяжких поранень. Влітку минулого року потрапив під важкий мінометний обстріл, осколки прошили все тіло. Воїн-нацгвардієць переніс кілька складних операцій і, відновившись, знову повернувся у стрій — до своїх хлопців, до побратимів. Бо інакше він не міг…
Та поранення далися взнаки.
3 січня 2026 року в одному зі столичних шпиталів серце Захисника зупинилося.
Він повернувся додому на щиті, віддавши найдорожче — власне життя — заради того, щоб під мирним небом зростали його син і донька, щоб ворог не топтав рідну землю, щоб в Україну прийшов мир.
Навіки 36…
У скорботі залишилися мама, дружина, діти, сестри, рідні, друзі та вся громада.
Щирі співчуття рідним…
Світла пам’ять Герою.
Герої не вмирають.
Фото Тетяна Резуненко
