Світлана Глущенко з Нової Миколаївки закохана у квіти давно. Може щось на городі не посадити, а квіти висадить у першу чергу. І війна не стала перешкодою її захопленню. Раніше висаджені квіти доглядає, нові сорти замовляє, обмінюється посадковим матеріалом із односельчанами.
–Знаєте, що я найперше посадила на розбитій рашистськими обстрілами садибі? Ну, звичайно ж, квіти. Будинок мого меншого сина, що мешкає тут, у Новій Миколаївці, був серйозно пошкоджений ворожим «прильотом» 8-9 березня минулого року. Дісталося і хаті, і клумбам. Син з невісткою був в евакуації у Черкасах, а я у квітні місяці на його двір перейшла господарювати. Отож і взялася відновлювати квітник. А вони повернулися додому – і ще 10 кущиків троянд висадили, нові сорти хризантем, туберози.
Хату господарі потихеньку відновлюють – дах перекрили, а ось всередині і на горищі ще роботи багато. Та й грошей не вистачає. Живуть поки що у флігелі. Будинок ще не відремонтували, а квітниковий рай вже зробили. Буяє краса на подвір`ї Глущенків, яке рашист намагався з лиця землі зітерти.
І в себе вдома Світлана Глущенко не шкодує земельки під квіти. До вже традиційних клумб, розробила нові грядки під квіти – посіяла лілії, жоржини, три сорти чорнобривців, петунії, гребішки, айстри, поповнила колекцію бордюрних ірисів на 20 різновидів, придбала ще 23 цибулинки бородатих ірисів. Вже в палісаднику стало затісно. Пішла із квітами вже на город…
–Знаєте, при бажання можна для всього місце знайти на присадибній ділянці, – продовжує Світлана Іванівна. – Цьогоріч висадила ще кущі чорної смородини, грядку перцю – свою розсаду викохала, розширила плантацію під полуницю. Мій старший син у липні минулого року пішов добровольцем на війну, служить у 93-ій бригаді. Ось нещодавно приходив додому у відпустку. Так я йому і хлопцям напекла пиріжечків із домашньою полуницею. Що може бути смачнішим за ягоду з рідної землі, за матусину випічку! Отак і готуємося до Перемоги. Щоб синів було чим частувати, щоб з квітами переможців вдома зустрічати. А як інакше? Не для загарбників же красу вирощуємо! Для себе, для своїх!
-Обов`язково напишіть у матеріалі, що новомиколаївці всі квіткову красу люблять і щанують, – просить у розмові Світлана Глущенко.- Он у Марії Богун, Наталії Гуменик не двір, а квітниковий рай. А які неймовірні іриси у Надії Гущиної. А в Тетяни Любченко який красивенний деревовидний піон – не рослина, а казка, очей не відвести. Відзначте і сестер Людмилу Жулій та Наталію Шарпай – у них з весни і до пізньої осені квітнуть клумби. Не забудьте сказати і про Марію Павленко, Любов Каркач, Тетяну Березницьку, Гуцало Тетяну, Оксану та Зінаїду Вуколових, Ріту Солдатову, Олену Гнєзділову…
Світлану Іванівну не зупинити – називає ще більше десятка прізвищ своїх односельчан, які, як і вона сама, закохані у квіти. У них вони вбачають не тільки розраду і втіху, а й ліки від депресії, морального виснаження. А ще квіти були, є і будуть ознакою внутрішнього багатства людини. Ось і прикрашають новомиколаївці свій край, лікують квітами ворожі рани на рідній українській землі.
Ірина Столбова
