Батькам загиблого Героя вручили медаль за мужність сина
Указом Президента України №745/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі медаллю «За військову службу Україні» нагороджений солдат Збройних сил України барвінківчанин Сергій Козаков. Нагороджений посмертно. Державну нагороду за сина передано батькам.
«Син від нас довгі місяці приховував, що воює…»
Сергій Козаков – єдиний син у родині. Опора і надія батьків. Звичайний, простий хлопець. Турботливий, скромний, трудолюбивий. І біографія така ж, як у багатьох його ровесників. Закінчив школу, потім технікум залізничного транспорту у Слов`янську, став дипломованим фахівцем з ремонту та обслуговування залізничних вагонів. Відслужив строкову службу. Працював. Він ніколи не завдавав клопотів батькам. Оберігав їх, щоб зайве не тривожилися, не хвилювалися. І навіть тоді, коли підписав контракт із Збройними силами України, він приховав це від рідних. Щоб не рвалося материнське серце…
-Ми сім місяців не знали, що Серьожка воює. Він нам цього не говорив. У телефонній розмові все повторював, що у відрядженнях, що робота пов’язана з постійними роз’їздами. Отож і не може приїхати додому, – розповідає мама Людмила Козакова. – І коли вже батько сказав, що сам поїде до нього у Львів навідати його, син зізнався. Мовляв, не їдьте нікуди, мене там нема, я в Збройних силах України.
Він був на війні. З перших її днів. Був там, де гаряче, де запеклі бої.
– Син багато не розповідав. Просив не хвилюватися. Запевняв, що у нього все нормально. Говорив, що дзвонитиме нам сам при першій же нагоді. І не тривожитися, якщо якийсь вечір не зателефонує – значить відсутній зв’язок, – говорить татко Віктор. – І він нам дзвонив майже кожного вечора. Ми з ним були постійно на зв’язку. А 23 червня дзвінка не було. Ми чекали один день, другий. А потім подзвонив товариш Сергія і сказав те, чого ми так боялися. Сергій наш загинув…
Батьки не вірили. Не могли й не хотіли вірити цій страшній новині. Самі шукали хоч якісь відомості про сина. У списках безвісти зникли, у списках загиблих його не було. Тішилася надія, що живий, що знайдеться, відгукнеться, кине додому вісточку… Не сталося.
Додому солдат Сергій Козаков повернувся на щиті
В останню путь провели Героя 29 червня 2022 року. Поховали тут, у рідному Барвінковому.
Сергію не виповнилося навіть 25. Він загинув за десять днів до цієї прекрасної дати. Війна забрала його життя. І мріям не судилося здійснитися.
-Серьожка розповідав нам, що має намір одружитися, що зустрів на Волині свою дівчину, свою кохану. Що познайомить нас з нею, що вони хочуть зареєструвати свої стосунки. І ми щиро раділи за сина, – голос мами тремтить…
Не познайомив. Не встиг. І одружитися не встиг. І дітей народити. Онуками батьків своїх ощасливити. Не сталося. Життя Героя було коротким. Та прожив він його гідно. У свої неповні 25-ть він стати Героєм. І урядова нагорода – тому доказ. Свідчення його мужності, нескореності, сміливості, вірності військовій присязі і українському народову, який він захищав від лютого рашиста. Захищав всіх нас. Ціною свого молодого життя.
…Батькам боляче. Боляче втрачати. Боляче змиритися з тим, що син вже не подзвоне, не приїде, не обійме. Це рана. Глибока. І до останнього подиху. Нема таких слів, щоб заспокоїти, нема таких ліків, щоб вгамувати біль. Людмило ???? та Вікторе ?????, ми всі Вам дякуємо за сина, за Героя. Він у вас КРАЩИЙ. Він обрав тернистий, але благородно світлий шлях, яким ідуть мужні, справжні сини України.
Вічна пам’ять тобі, Герою. Щирі співчуття батькам…
Ірина Столбова
Фото надані батьками Героя
