Альона ДЗЮБА разом з батьками евакуювалася із Грушувахи, коли вже там було справжнє пекло через обстріли й бомбардування. Спершу знайшли прихисток на Закарпатті. Потім повернулися додому з надією, що жахіття минулися. Але візит у рідну Грушуваху був коротким. І знову евакуація. Переїзд вже в інше місто. Потім ще одне повернення додому – і знову швидка евакуація. Сім місяців митарств, тривог, хвилювань. І віри в перемогу, надії на повернення додому. У село, яке скільки зазнало горя, біди, руйнації…
Та не скорилася труднощам родина грушуваських переселенців. Де б не були, куди б не закинула їх війна від ріднлх домівки, наші земляки не опустили руки, не спасували перед труднощами, не впали духом, не втратили душевної теплоти. Хоч самі потребували допомоги, вони спішили підтримувати інших.
Смак Альончиних пиріжків та смаколиків знають українські військові не в одному місті. Вона випікала й пригощала захисників у тих регіонах, де знаходила прихисток, ще й посилками відправляли туди, де служить брат. Щоб сам посмакував домашньою випічкою і побратимів пригостив.
І ось вчора напекла Альона смачних пиріжечків з картопелькою і гаряченькими віднесла на блокпост, де вояки вахту свою тримають. Пригостила, з Днем захисника України привітала. Дякували хлопці господині і за смакоту, і за увагу, за слова щирі, теплі.
А готує випічку Альона з мамою з тих продуктів, що родина на гуманітарну допомогу отримує! Ось так виходить: їм допомагають- вони допомагають. Неймовірної доброти наші земляки! Як не пишатися нашими людьми?! Як не сказати їм ЩИРЕ СПАСИБІ!
