Третього жовтня 2024 року при виконанні бойового завдання на Луганському напрямку загинув стрілець-помічник гранатометника стрілецького відділення солдат Збройних Сил України Вадим ВУКОЛОВ
Вадим Валерійович ВУКОЛОВ народився 25 вересня 1975 року у Новій Миколаївці, в сімʼї сільських трудівників. Тут закінчив школу, звідси поїхав на навчання- здобув професію водія у Барвінківському профтехучилищі. За спеціальністю тривалий час працював у Харкові.
Висококласний водій-ремонтник, він дуже любив техніку. Це передалася Вадиму від батька: Вуколов-старший сам добре знався на механіці і змалечку ці знання передавав сину.
Мирна професія, мирні трудові будні, клопоти про дітей, а потім вже й про онуків… І раптом війна….
Коли навесні 2022 року у Новій Миколаївці стояли підрозділи Збройних Сил України, стримуючи наступ російських військ на Ізюмському напрямку, Вадим Вуколов одним із перших взявся допомагати захисникам. Ремонтував пошкоджену в боях техніку. Через руки майстра-механіка пройшла не одна бойова машина. Він кожну відновив, повернув у бойовий стрій.
А у травні 2024 року сільський водій-механік сам взяв у руки зброю.
Пройшов навчання, воював на одному з гарячих напрямків. Третього жовтня прийняв свій останній бій. Мужній, сміливий, мотивований боєць із позивним Вакула у боротьбі за Перемогу віддав найдорожче— своє життя.
Сьогодні Герой повертається додому на щиті.
—У жалобі вся наша громада. Це тяжка втрата для всіх нас. У селі всі знали і поважали Вадима. Трудівник, господар, чесний, принциповий, простий і щирий— таким був наш Герой. І таким він навічно залишиться в нашій памʼяті,— говорить староста Віта Кобченко.— Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблого.
—Передивлялася свої шкільні фото. Ось наш клас. Ось і Вадим на фото. Ми з ним однокласники,— розповідає Людмила Костюшина. — Він був надзвичайно добрий і позитивний. Улюбленець всього класу. Надійний товариш, завжди підтримає і допоможе. І завжди, щоб там не було, Вадим не втрачав оптимізму. Завжди посмішка на його обличчі, завжди в доброму настрої. І вже після школи, коли наші шляхи по життю розходилися, Вадим завжди знаходив час і можливість, щоб привітатися, поговорити, по дружньому обійняти. Не вірю, не можу повірити, що вже ніколи не почую його щирого “привіт, одноклашка”.
Герой-захисник у вересні зустрів свою 49 осінь.. День народження в окопі. З побратимами. Мав намір і планував відсвяткувати 50-річчя з сімʼєю у рідному селі. Не склалося. Ворог забрав життя Воїна. Йому назавжди буде 49.
Вічна памʼять тобі, Герою. Доземний уклін за Подвиг, за мужність і героїзм.
Щирі співчуття рідним Героя
Ірина Столбова
