Тетяна Трекущенко із синами Максимом та Назарієм евакуювалася з Барвінкового у перших числах березня. Дороги вказували на Польщу, де рятувалися від війни багато наших співвітчизників. Зупинилися у Кракові. Здавалося б, можна перепочити, насолодитись спокійними буднями у тихому й гостинному Кракові. Можна помандрувати, подивитися визначні місця цього історичного міста…
“Я просто не змогла сидіти без діла, бо знала що комусь потрібна допомога”,- говорить барвінківчанка. І Тетяна влилася в загін краківських волонтерів.
Хто сказав, що волонтерство легка справа?!
Починаючи з 12 березня, в перший день приїзду в Польщу, і до 20 жовтня, коли вже пакувала валізи, збираючись у рідне Барвінкове, вона кожен день працювала у волонтерському центрі. І не одна, а разом із старшим сином Максимом.
“На добре відомій Галереї Краківській є спеціальний пункт відпочинку для українців, які втікають від війни. Я і ще багато таких же активних украінців, приймали тут біженців з нашої країни. Ми допомагали, чим могли: зробити чай чи каву, підігріти їжу, поселити, дати постіль, забезпечити найнеобхіднішим у перші дні перебування у Кракові. Також надавали інформаційний супровід, розповідали де і яка служба чи заклад знаходяться, а ще допомагали купити квиток і дуже багато чого доводилося робити, аби підтримати людей, які шукали прихистку від війни у Кракові”,- говорить жінка.
Барвінківчанка зізнається, було важко. Як фізично, так і морально. Та й хто сказав, що волонтерство – легка справа?! Тетяна це відчула на своїй діяльності. Але жодного дня й думки не мала, щоб залишити цю роботу. Розуміла: її допомога потрібна. І вона працювала. Не забувала й про земляків: зібрала й передала у рідне село гуманітарну допомогу для сільчан.
Майже сім місяців перебування у Кракові. І стільки ж місяців волонтерської діяльності.
Навчання, робота в охоронній фірмі і … нездійсненна мрія дитинства
Тетяна пройшла у Кракові серйозний навчальний вишкіл, отримала відповідний сертифікат, який давав їй право працювати на різних масових заходах.
“Мої функції на таких імпрезах (фестивалях, футбольних матчах тощо) перевіряти квитки у відвідувачів на вході до залу, оглядати речі на наявність заборонених предметів, розсаджувати глядачів за вказаними місцями на трибунах. Тобто моя місія була як інформаційна, так і охоронна, – пояснює барвінківчанка.
Про роботу в охоронній службі “Boss” вона розповідає з особливим захопленням:
“Я з дитинства мріяла працювати в міліції….але не склалося. Сама поступила ХаДІ….Могла б стати автоінспектором, але оплачувати навчання на цьому факультеті батьки не змогли. Змушена була перевестися на інший. Отож жодного дня не працювала за фахом…А тут охорона фірма ще раз мені показала,що то є моє….і мені то до душі…Ось чому так важливо здобувати ту спеціальність, про яку мрієш, яка подобається.
Знаєте, про моє перебування у Кракові книжки писати можна, скільки всього побачено…прожито … відчуто….то просто не передати”.
А в Краків вона ще приїде. Тільки не біженкою, а туристкою
Тетяна Трекущенко з синами вже повертається додому.
А там, у гостинному Кракові, залишається частинка її добрих справ. Вона у серцях людей, яким волонтер Тетяна Трекущенко допомогла у найскладніший період життя.
… А дивовижні місця у Кракові вона ще побачить. Після Перемоги, як мир буде на рідній Україні, вона вже не біженкою, а туристкою приїде сюди. Тепер для неї це польське місто особливе- тут вона з дітьми рятувалася від війни, тут набула неоціненного досвіду роботи з людьми, тут тримала надзвичайно важливий волонтерських фронт.
