На головну / Люди нашого краю / “У будь-якій ситуації варто не втрачати почуття гумору»

“У будь-якій ситуації варто не втрачати почуття гумору»

У редакцію якось зайшла наша постійна читачка і порадила написати про мешканця села Олександрівка Романа Цибіна, адже він, разом з родиною, утримує вдома більше десятка корів. А це, звичайно, і важка, і корисна справа. Справа, яка не дозволяє мати не те що відпустки,а й, навіть, вихідного, бо тварини не дивляться на святкові дні чи на стан здоров`я господаря.

Коли я зателефонувала й попросила про зустріч, щоб розпитати про їхнє господарство, і сам Роман Андрійович, і його дружина Тетяна Вячеславівна погодилися не відразу. Не люблять хвалитися, як сказав господар: «Не женуся за славою», та й часу на розмови не хотіли гаяти.
І погодилися лише після аргументів про те, що у наш час, коли тваринництвом перестають займатися, треба таки популяризувати цю справу, бо ж комусь порібно працювати, щоб українці мали на столі натуральну молочну продукцію.
— Займатися господарством мене з дитинства привчили дідусь з бабусею. Ріс я з ними тут, у своєму рідному селі. І виїжджати з нього наміру не мав і не маю. Допомагав з корівчиною. Запали в душу літні зорьки, коли росою пахнуть луки, а корови повагом ідуть на пасовище. Такі теплі спогади дитинства.
Із своєю дружиною Тетяною познайомився, можна сказати, випадково в Григорівці. Сама ж вона з села Українки. Та, видать, не випадковою була та зустріч, а запланованою там, на небесах, де, як відомо, укладаються шлюби.
Вже 20 років живуть душа в душу, працюють, радіють своєму коханню і діточкам — донькі Любі, їй уже 19 років і 17-річному синові Андрію. Діти з дитинства допомагали батькам у їх нелегкій благородній праці.
Зараз Люба і Андрій мешкають у Барвінковому у Тетяниної мами. Їй Роман провів швидкісний інтернет, бо наразі, через пандемію і «дистанційку» у навчанні, виникла така необхідність. Донька закінчила Харківську гуманітарну академію, буде вступати в інститут на педагога. Син зараз навчається теж у Харкові в технікумі. Вчаться діти добре, адже коли людина з дитинства привчена працювати, то не лінується ні в фізичній роботі, ні в навчанні.
А скільки ж Ви утримуєте корів, якій породі надаєте перевагу,— цікавлюся у господаря.
—Зараз їх у нас 12. Якусь одну породу не виділяю. Головне — щоб здорові були й молоко справно давали. З молока робимо сир і сметану, які продаємо на ринку.
Самі виготовляєте продукцію?
—Так, разом з дружиною. Доводиться піднімати немаленькі каструлі. Головне, що все свіженьке і натуральне, щоб покупці були задоволені. Часто беруть творожок діточкам, тож треба старатися, щоб смачненьке виходило. Натуральна молочка — корисна для розвитку і росту дитини. А так хочеться, щоб всі були здорові. Хіба не це завжди було і є важливим?
Корми для свого стада як заготовляєте?
— Сам кошу, адже, якщо купувати сіно, то дуже дорого буде: шкурка, — як кажуть, —вичинки не вартуватиме. А влітку пасуться, (задумався), поки пасовища є, поки не відібрали. А що далі буде — хто ж зна. А зерно збираю з власного паю, майже все йде на корм.
Скажіть, а прізвиська є у кожної корови, адже їх он скільки?
—Вони для нас як сім`я. У кожної і своє ім`я, і характер знаємо. Кожну з теляточка виростили. Є такі, що по 12-15 років, хоча більшість 3-ох, 5-річні. Стадо оновлюю. Вибраковую, буває, за станом здоров`я. Хоча, жалко продавати на м`ясо.
А які маєте подальші плани на розвиток господарства?
—Плани. Якщо дадуть сінокоси, то буде видно. Наразі, хоча б, утримувати у такій кількості, як є. Тут така ситуація — загадаєш — прогадаєш. Як казала бабуся: «Що Бог дасть». Тільки, якщо виріжуть корів, де молочку брати? Хімічні помийки дітям пити? Не можна так. А селу з чого жити?
А як відпочиваєте? Чим любите займатися у вільний час?
—По-різному. Хоча, знаєте, коли лягаєш о першій ночі, а встаєш пів на четверту, то радий, як випадає годинки 3-4 вдень подрімати. Ледве часу вистачає телевізор подивитися.
А які передачі вибираєте? Політику?
—Ні, політикою не цікавлюсь. Люблю гумор, комедії, щось життєствердне, щоб настрій підняти. Зараз таке життя, що на нього треба дивитися з гумором — це допомагає не впасти духом.
Та поголів`ям корів господарство не обмежується— тут тобі і кури, і свині, і кролі. А ще — коні. Їх у Цибіних троє. Роботу конячу вже давно трактор робить, а от коні — то для душі. Двоє двадцятирічних. А дванадцятирічного їм подарували. Попередні господарі не наважились здати на м`ясокомбінат, а утримувати не захотіли. Пожалів Роман красиву благородну тварину — взяв до себе.
— Такий красень!— говорить Тетяна, —Коні дуже душевні і розумні тварини.
Що б хотіли порадити нашим читачам?
— Якимось порадником себе не вважаю, та, якщо запитуєте, то скажу таке: не падайте духом, держіться, не бійтеся труднощів, без них нічого не буває. І у будь-якій ситауції не втрачайте почуття гумору.
… За білим молочком, що пахне луговими квітами, стоять недоспані ночі, важка щоденна праця і велика любов до корівчини, яку з давніх-давен на нашій землі кличуть годувальницею. Тож низький уклін тим людям, які присвячують своє життя такій важкій, але необхідній суспільству праці. І дуже хочеться, щоб вона приносила їм гідні прибутки. Бо, правда, за натуральним молоком — здоров`я, а, отже і майбутнє нації. І працювати над цим — справжній патріотизм і піклування про розвиток Держави.
Всі культурні здобутки і новітні нанотехнології грунтуються на повсякденній селянській праці. Увага і повага до неї— неодмінна умова розквіту і України, і нашої громади, зокрема.
Тетяна Рогаль. Фото автора.

Про нас Столбова Ірина

Редактор "Вісті Барвінківщини" irinka.stolbova@ukr.net

Перевірте також

Перша перемога маленької зірочки

              Першокласниця ЗОШ№2 Ксенія Дорофєєва взяла участь у V …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *