–А одна вишита сорочка для мене особливо цінна. І не тільки тому, що вона найдавніша серед інших експонатів, — розповідає культпрацівник Людмила Костюшина. – Цю сорочку більше 60 років тому вишила моя свекруха Ольга Андріївна. Вона пошита із домотканого полотна, довжиною нижче колін, на ній майстриня старанно вишила орнамент– традиційний для Вінницької області, де вона мешкає. І саме це вбрання, в якому свекруха йшла під вінець, вона подарувала мені. Для мене, нашої родини, ця сорочка — справжня сімейна реліквія. Я бережу її і в майбутньому передам її своїй донечці.
Ця сорочка та багато інших вишитих речей із сімейних скарбів Костюшиних наразі експонуються у сільському музеї.–Я вважаю, що про такі унікальні речі, в яких закладена національна культура, майстерність і душа рукодільниць, мають знати інші, тож і виставила вишивки моєї свекрухи у музейній кімнаті. Багато моїх земляків вже побували тут і мали можливість ознайомитися із представленими роботами
