Сьогодні – День рибалки. І ми вітаємо всіх, кого об’єднує любов до риболовлі. Вік, професія, стать, соціальний статус тут ніякого значення не має. Якщо у вас є хоча б одна вудочка, і вона час від часу намокає у якійсь водоймі, і на ваш гачок чіпляється бодай малесенький хвостик – значить сьогодні ваше свято.
Відійшли у минуле стереотипи, що риболовля – суто чоловіча справа, що вудочка не для жіночих рук і що сама присутність слабкої статі на рибалці – то до поганого кльову. Такої думки можуть бути хіба що ті рибалки, для яких, як кажуть, і вітер завжди не в той бік дує…
І нехай не образяться наші завзяті рибалки-чоловіки, але наша сьогоднішня розповідь про барвінківчанку, яка залюбки свій вільний час проводить на березі водойми з вудилищами, якій подобається рибалити, і від цього вона отримує задоволення.
Розповісти про Юлію Джежерю із Барвінкового нам порадив Юрій Магда. Цього чоловіка рибацькому загалу представляти особливо й не треба. Його всі добре знають. Юрій – власник спеціалізованого магазину для рибалок, він не просто фанат рибацької справи, а рибалка-активіст, який не один раз ініціював та проводив акції по зарибленню наших водойм.
Так от Юрій Юрійович нам і підказав: є у Барвінковому жіночка, яку він не один раз з вудочками на водоймі бачив, і до нього у магазин вона частенько заходить. Купує різні рибацькі снасті, просить поради чи консультації. Отож, говорить Юрій Магда: Юлія Джежеря — своя людина у великому колективі рибалок-аматорів Барвінківщини. Про неї й варто написати.
Слово авторитетного фахівця для нас аргумент. І ми залюбки поспілкувалися з Юлею Джежерею.
–Так, цю справу я люблю. Дуже. Мені подобається не тільки сама риболовля, а й процес підготовки до неї. Коли ретельно збираєш снасті, готуєш підкормку, вариш перлову кашу для наживки чи риєш черв`яків (є у нас на городі така місцинка, де їх дуже багато).
Ми все це з чоловіком робимо разом. Разом і на риболовлю ходимо. У нас це сімейне. А ось вилов у кожного свій. У кожного і садок свій.
Хоча і люблять рибалки трішки прибріхувати свій улов, та я скажу чесно: найбільший мій трофей –линок на пів кілограма (на фото). Пощастило карасиків десятка зо два наловити.
Ловимо і в Барвінковому на Івашинівці, і на річці. Їздили на озеро в Маяк – там минулого року гарно клювало, я там карасиків гарно взяла.
Літня риболовля мене захоплює. Навіть якщо й кльову нема – все одно це класно. Ти відпочиваєш, релаксуєш, перезавантажуєшся, приводиш до ладу думки. І взагалі намагаєшся абстрагуватися від всього, просто дивишся на воду, слухаєш природу і насолоджуєшся цією тишою і благодаттю. Ну, а поплавок, звичайно ж, постійно в полі зору. І головне – вчасно зреагувати на його сигнал. Щоб не прогавити. А вже коли рибка, окресливши в повітрі півколо, б’ється на березі, — то неймовірне відчуття, яке й словами не передати.
Люблю рибалити в теплу пору року. На зимову ще не ходила. Можливо, спробую. А ще дуже хочу на спінінг спіймати щуку, але поки що не виходить. Та вірю, що все у мене вийде.
Віримо в це й ми і щиро бажаємо Юлії сімейного та рибацького щастя. Хай ловиться і мала, і велика рибка. Хоча, краще, хай велика. І на вудочку, і на спінінг, і влітку, і взимку.
Ірина Столбова
