Сьогодні Всесвітній день української хустки. Соціальними мережами поширюються світлини яскравих, самобутніх хустинок, які вдягнули у цей знаковий день барвінківчанки різного віку.
Цілі фотосесії презентують сьогодні навчальні і дошкільні заклади освіти, установи культури нашої громади. Цим самим ми підкреслюємо, що хустина- особливе вбрання українок.
Це невід’ємна частина культурної спадщини нашого народу. Вона є оберегом жінки з давніх-давен.
І за кожним таким кадром, за кожною хусткою — особлива історія.
Одну з таких історій нам розповіла мешканка Іванівського старостинського округу Валентина Козакова.
–У мене вдома зберігається ціла колекція хустинок. Всі вони різні за орнаментом, кольором, розміром, але всі однаково дорогі для мене. Бо то — наша сімейна реліквія, спадщина, яку я прийняла від мами та бабусі. 
Українська хустина у нашій родині завжди була в пошані. Були святкові хусточки, були ті, якими пов’язувалися у будні.
А ось цій хустині, де на чорному фоні яскравіють різнобарв’ям квіти, більше, ніж півстоліття.
Її на свята одягала моя покійна бабуся Марія Денисівна. Вона мешкала на Полтавщині у Миргородському районі. Інколи мені, тоді ще школярці, бабуся дозволяла кілька разів на дуже великі свята одягнути її. А потім знову акуратно і бережно складала і клала до скрині. І я пишалася тим, що удостоєна такого великого подарунку- одягнути цю хустку.
Бабусі вже давно немає. Вона пішла у засвіти. А я й досі зберігаю цю хустку. Так, як і колись вона, так і я бережно зберігаю цю річ. Вона для мене цінна і особлива. Це більше, ніж головний убір, це спогад про моїх рідних, це сімейний оберіг, який символізує міць зв’язку поколінь.
…Є речі, ціна яких вимірюється не коштом, а пам’яттю, спогадом, причетністю до них найдорожчих, найрідніших людей. І, впевнена, такі хустинки з особливими сімейними історіями і спогадами є у кожного із нас. Бо то – реліквія, оберіг, святиня….
Ірина Столбова.
Фото Валентини Козакової
