Чотирилапі безпритульні

Як часто, просто на вулиці, ми зустрічаємо чотирилапих безпритульних? Та кожного дня, майже на кожній вулиці і далеко не одного. Я маю на увазі собак. Здається, для барвінківчан це вже стало нормою, ми іноді навіть їх не помічаємо, проходячи повз. Чи робимо вигляд, що не помічаємо. До першої загрози. Поки цей звір спокійно собі спить, скрутившись калачиком, або просто прогулюється. Та всі ми знаємо їх природу, коли в певний період вони стають для нас небезпечні, коли збираються до купи, як кажуть, «тічкуються». Та й поодинці стають злі. Тоді страшно йти вулицею, а тим більш з дитиною. Ми боїмося агресії. І чи мало з нас може пригадати зустріч з такою поведінкою чотирилапих, а комусь і шрами нагадують про ту страшну, дику боротьбу людини й звіра. Я вже не кажу про хвороби, які можуть розповсюджуватись, якщо вчасно не зупинити  це все, не взяти під контроль. І це не тільки паразити чи «правець», як щодо сказу? Страшно? А коли випускаємо власних дворових собак без нагляду «побігати», без контролю, чи замислюємось над наслідками таких «прогулянок». Лишається тільки здогадуватись, що він може принести, або в якому стані може прийти, неушкоджений чи побитий, або покусаний у боротьбі з іншими собаками. Я мовчу про безконтрольне розмноження.

А як же любов до братів наших менших? Як, щодо відповідальності за тих, кого приручили? Як, щодо власних почуттів, до людянності? Так, у цьому випадку ми забули, що саме від нас залежить їх життя, поведінка і навіть здоров’я.

Не треба їхати за кордон, аби подивитись, як до цього ставляться там. В деяких країнах влаштовують навіть фестивалі безпритульних, з метою знайти господаря кожному чотирилапому. Є й в Україні міста, де не зустрінеш покинутого собаку. То чому ж у нас куди не глянь, на очі потрапляють вони  без нагляду, без господаря поруч, сумні й голодні, брудні й замучені…

  • Це має контролювати влада, – скажете ви, – має бути вакцинація, притулки для них…

А як, що до власної відповідальності? Якщо у вашому дворі є собака, чи контролюєте ви її поведінку? Я не кажу про те, щоб вона не вискочила і не вкусила перехожого, бо таке, нажаль, теж часто трапляється. Я маю на увазі їх самостійні нічні прогулянки вулицями. Це вже могло б призупинити безконтрольне розмноження. А що ж до самих безпритульних, яких викинули «господарі» просто на вулицю на призволяще? А скільки їх народжується просто у закутках вулиць?

Аби хоч трохи зупинити цю безвідповідальність, Наталія Міхільова докладає чи мало зусиль, коштів, терпіння і любові до «хвостиків», як вона їх називає.

Власниця магазину «Люкс» ще декілька років тому занепокоїлась чотирилапими, що збираються коло її магазину.

  • Голодна собака – зла й небезпечна, – говорить Наталія, – і коли на зупинці збирались люди, очікуючи транспорту, перекушували пиріжками чи булками, ці собаки голодними очима дивились на них. І, звичайно, це було небезпечно. Тож, ми вирішили їх підгодовувати.

А нагодовані песики вже й не збирались ніде йти. Вони обрали собі місце проживання. І стало помітно, що коло магазину відпочивають одні й ті ж самі собаки. Ось так, простий жест доброти вирішив частково питання агресії голодного звіра. Та на цьому Наталія не зупинилась. Жінку по справжньому хвилює доля кожного з них, їх стан здоров’я. І вона вирішує кожного «свого» собаку обстежити у ветклініці, провести необхідну вакцинацію, та з-за необхідності – стерилізацію. І ось вже ми зустрічаємо по вулиці на вухах безпритульних собак рожеві пластикові мітки. Це не просто знак того, що собака стерильна, вакцинована, обстежена. Це означає, що цей безпритульний пес зустрів людську небайдужість, увагу, доброту і щедрість. Так, щедрість, адже така благодійність чимало коштує на сьогодні.

А на сторінці соціальної мережі фейсбуку у Наталії з’являються коротенькі статуси зі світлинами безпритульних.

  • У кожної собаки своя історія, своя доля, – розповідає Наталія, – та коли поглянеш в його очі, все сприйняття світогляду змінюється, всі стереотипи… це жива істота, яка потребує нашої уваги, любові, турботи. І вона віддячує своєю відданістю, своїми почуттями. Ось, наприклад, нещодавно до нас зателефонували і повідомили про побитого песика. Він був у жалюгідному стані, просто боляче на нього було дивитись. Дякуючи лікарю Володимиру Яковенку, собака вже одужує.

Немає офіційного притулку в нашому місті, а шкода. Дуже багато собак знайшли б в ньому свою домівку. А поки що над цим піклується наша співрозмовниця та ветеринар. І вже нікого не дивує, що до неї поступають телефонні дзвінки, де люди розповідають про покинутого песика, на якій вулиці він знаходиться і у якому стані. І ось вже помічники Наталії знаходять його і везуть до клініки.

  • Так, спочатку на обстеження та вакцинацію до лікаря, а потім вже сюди, на наше подвір’я, поки не знайдемо йому нового господаря, – продовжує Наталія розповідь, – коли ми впевнені, що собака здоровий, небезпечний, ми даємо інформацію в соціальних мережах, та й «циганське радіо» спрацьовує, і віддаємо його в добрі руки.
  • Це дуже добре, що є люди, не байдужі до цих тварин, – розповідає начальник -ветеринарний лікар Барвінківської ветеринаної лікарні Володимир Яковенко, – до їх долі. Нещодавно оперували собаку, якій відбили селезінку, пошкодили кишечник, довелось 15см видалити. Так, Наталія з помічниками роблять велику добру справу, по відношенню до безпритульних тварин. Відловити, нагодувати, оплатити лікування, провести йому реабілітацію, це велика справа. Ми з свого боку проводимо щеплення, обробляємо від підшкірного кліща та паразитів. На сьогодні вже більша частина цих тварин щеплена від інфекційних захворювань, багато кастрованих.

На подвір’ї «Люксу» Наталія разом з помічниками облаштували всі необхідні умови для тимчасового утримання безпритульних. І саме тут, вже під контролем та наглядом з’являються маленькі цуценята, яких з любов’ю не просто вигодовують, а й доглядають. А в самому магазині нещодавно з’явилась скарбничка, до якої покупці можуть кидати благодійні кошти для безхатьків-тварин.

  • Кожен маленький хвостик потребує господаря і ми радіємо, коли до нас звертаються люди з бажанням їх взяти собі. Тим більш, що ми віддаємо в добрі руки як маленьких хвостиків, так і дорослих вже вакцинованими та обстеженими у ветеринарній клініці, доглянутими та не голодних. А це має велике значення, перш за все, для самих хвостиків та людей, які беруть їх до себе.

Тож, якщо ви задумались над тим, де взяти собаку чи мале цуценя, якщо вам потрібен «дзвіночок» на подвір’я, зверніться до магазину «Люкс» і вам допоможуть знайти маленького друга, який віддано буде служити, і виляти хвостиком щоразу зустрічаючи вас, заглядаючи в очі своїми намистинками, в яких неприхована радість та любов.

А що до теми безпритульності, люди, давайте разом візьмемо відповідальність за кожного чотирилапого, не чекаючи від влади чи рішення сусіда, не шукаючи, аби хтось. Дайте собі відповідь на просте питання – що я можу зробити, для вирішення цієї гострої проблеми сьогодні? І просто дійте!