icon clock16.05.2019
icon eye770
Події

76 років між небом та землею

21 вересня минулого року в селі Дмитрівка відбулося урочисте перепоховання останків солдат, загиблих і зниклих безвісти у травні 1942 року в «Барвінківському котлі».

Вже 77 років минуло від тих трагічних подій, та дослідники, археологи та пошуковці продовжують відкривати маловідомі сторінки історії Другої Світової.

«Барвінківський котел» – одна з тих битв, яка дуже довго залишалася «білою плямою» минулої війни. Сьогодні історики стверджують, що тут у 1942-му році до полону потрапили близько 240 тисяч радянських військовослужбовців, ще близько 60 тисяч загинули. Масштабність подій і чисельність втрат вражають. Вражає й те, що про цю військову операцію в літописі Другої світової війни практично не згадувалось. Про неї почали говорити вже останніми роками. Багато для цього зробили активісти Всеукраїнської громадської організації «Союз «Народна пам’ять»». Дякуючи їх зусиллям, їх ініціативі у 2015 році було знайдено та перепоховано у Дмитрівці 43 радянських бійця, У 2017 році у Другій Іванівці було проведено в останню путь ще 121 воїна. А в минулому році пошуковці знову працювали в нашому районі.

  • З 15 по 21 вересня на землях Іванівської Другої сільської ради проходила друга вахта пам’яті Всеукраїнської пошукової військово-меморіальної експедиції «Барвінківський котел – 1942», яку ми організували, – говорив представник Всеукраїнської громадської організації «Союз «Народна пам’ять»» В.С.Старченко, – ми працювали на місці прориву радянських військ у кінці травня 1942 року, в 5-6 кілометрах південніше селища Іванівки. Саме тут бійці намагалися прорватися до Сіверського Дінця, у надії вийти з оточення. Але вони зустріли свою смерть. Місцеві жителі закопували загиблих прямо на полі бою, у воронках, окопах. У таких могилках ми й знаходимо їх сьогодні.

За тиждень розкопок вдалося віднайти останки 71 воїна. 66 з них – безіменні. Останки ще 5 тіл є надія ідентифікувати, поруч з ними знайдено особисті розпізнавальні знаки (так звані бакелитові капсули з бланками встановленого зразка, які заповнюються перед приходом на солдатську службу: хто він, звідки, рік народження, кому з рідних повідомити, у випадку його смерті), а ще – номерні медалі за відвагу.

Разом з останками були гвинтівки, гранати, карабіни. При офіцерах були виявлені планшети – польові сумки, компаси, кишенькові та наручні годинники з великим циферблатом. Під час розкопок також було знайдено чимало трофейних речей: німецькі фляги, штик-ножі, ремені. А також багато особистих речей: люстерку, іменний гребінець з написом «Мітя». Знайшли багато останків коней, підкови – це дає підстави пошуковцям стверджувати, що тут загинуло дуже багато кавалеристів.

Під час перепоховання в Дмитрівці пошуковці виставили раритетні предмети своїх розкопок для огляду, розповідали про кожну знахідку. Всі ці справді унікальні речі поповнили експонати музеїв.

У братську могилу, що в селі Дмитрівка, були перенесені останки 66 безіменних бійців. У хвилюючому урочистому заході взяли участь пошукові загони Всеукраїнської громадської організації «Союз «Народна пам’ять»», представники органів місцевої влади, ветерани, місцеві жителі.

До  присутніх звернулися сільський голова В.М.Лірник, голова районної ради В.С.Щолок, заступник голови райдержадміністрації С.М.Казьонний, командир Харківського пошукового загону Військові меморіали «Схід» і заступник керівника експедиції по звязках з органами місцевої влади та військового управління В.С.Старченко, директор Харківського методичного центру охорони культурної спадщини обласного управління культури О.В.Тритинник.

Учасники вахти і ті, хто активно допомагав у проведенні експдиції, були відзначені грамотами. Серед нагороджених мешканець селища В.В.Рєчкін.

Набатом звучали патріотичні пісні про війну. Хвилина мовчання. Поминальний молебень за упокій душ загиблих.  

Під звуки духового оркестру інституту підготовки юридичних кадрів для СБУ НЮУ ім.Ярослава Мудрого і збройний залп у виконанні курсантів , солдатів провели в останню путь.

66 червоних трун на руках пронесли пошуковці до могили. 66 невідомих героїв, яким не судилося повернутися додому. Вони загинули тут, на Барвінківщині. У тій землі, за яку й віддали своє життя, вони, нарешті, знашли свій спокій. Вічна їм пам’ять!

І велика дяка всім, хто займався пошуковою роботою, хто відновлює сторінки історії, земляки кому ми маємо нагоду і честь віддати шану тим, хто колись життя віддав за мирне сьогодення.

Члени експедиції свою почесну місію виконали. Та вони повернуться сюди знову. Земля «Барвінківського котла» таїть в собі ще багато невідомого, страшного, небезпечного, втраченого і важливого для нас, для наших нащадків. І головне, для історії нашого краю.