Сьогодні, 28 січня, свій поважний життєвий ювілей відзначає жителька Барвінківщини Олександра Антонівна Козачок — їй виповнилося 90 років.
Хоча народилася ювілярка на сусідній Близнюківщині, практично все її життя тісно пов’язане з Барвінківщиною. Навчалася у Гаврилівській середній школі, після закінчення якої розпочала трудову діяльність бібліотекарем у сільській бібліотеці рідного села Семенівка. Працюючи, паралельно навчалася на заочному відділенні бібліотечного факультету Харківського інституту культури і мистецтв.
Трудовий шлях Олександри Антонівни був насиченим і відповідальним. Вона працювала у Барвінківській районній бібліотеці, займала керівні посади на комсомольській та партійній роботі, очолювала районний відділ культури. Чотирнадцять років обіймала посаду секретаря міської ради. У 1994 році саме з цієї посади пішла на заслужений відпочинок.
Де б не працювала і яку б посаду не займала, її вирізняли відповідальність, повага до людей, сумлінне виконання службових обов’язків. Її добре знали й щиро поважали мешканці Барвінківщини. Свідченням цього є довіра виборців: протягом кількох скликань Олександру Антонівну обирали депутатом сільської, міської та районної рад. Загалом вона має близько 30 років депутатського стажу в органах місцевого самоврядування різних рівнів. Чи багато ще серед народних обранців нашої громади тих, хто може похвалитися таким рекордним терміном активної депутатської діяльності?
Через усе життя Олександра Антонівна пронесла любов до книги. І сьогодні, попри поважний вік, вона багато читає, цікавиться літературними новинками, із задоволенням розгадує кросворди.
До повномасштабного вторгнення жінка мешкала у своїй квартирі, де колись вирувало щасливе сімейне життя. Саме тут вона пережила і радісні миті, і біль тяжких втрат — поховала чоловіка та сина. У цій оселі вона дивом врятувалася в трагічну ніч 7 травня 2022 року, коли внаслідок ворожих обстрілів було пошкоджено багатоквартирний будинок. Удар припав на сусідній під’їзд, уламками була пробита стіна її квартири. На щастя, мешканці цього під’їзду не постраждали, проте в сусідньому загинула у своїй квартирі краща подруга Олександри Антонівни — Лариса Манейчик.
— Після того прильоту ми забрали Олександру Антонівну до себе. Бо де ж їй було жити? Так склалося, що в Барвінковому в неї не залишилося рідних: менший син, мій колишній чоловік, помер, старший син за кордоном, онуки роз’їхалися хто по Україні, хто за її межами. Тож тепер мешкаємо удвох, — ділиться Тетяна Козачок, її колишня невістка.
90 років — солідний життєвий вік. За плечима — 41 рік трудового стажу. Доля не була легкою: дитинство припало на роки Другої світової війни, а на схилі літ знову доводиться жити під звуки повітряних тривог. Російський окупант і нині не дає спокою мирним людям.
Та, попри все, Олександра Антонівна тримається. Вона знаходить заняття до душі, у міру сил допомагає у хатніх справах, може самостійно на кухні приготувати улюблені страви. А найголовніше — у такому поважному віці вона не самотня, оточена увагою й турботою, має дах над головою.
Щиро бажаємо ювілярці активного довголіття, міцного здоров’я, душевного спокою та ще багатьох світлих днів під мирним небом.
