А орден так і називається – «За мужність». Нагороду загиблого Героя передали рідним
Військова нагорода – то велика честь, то відзнака героїзму, свідчення ратного подвигу, самопожертви воїна, що обороняє свою Батьківщину.
Указом Президента України № 215 від 3 квітня 2024 року солдат ЗСУ, 79 ОДШБр, навідник 4 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 11 десантно-штурмової роти Малишко Артем Олександрович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Посмертно.…І від отого утонення: «посмертно» клубок у горлі, сльози на очі.
Загинув Артем Малишко в районі села Новомихайлівка Покровського району 18 лютого 2024 року. 25 жовтня герою виповнилося лише 30 років.Отримати високу нагороду прийшли мама Тетяна Миколаївна, вдова Анастасія Андріївна і семирічна донечка Аліса – майже фотографічна копія свого мужнього татуся – його продовження.
Саме за цих своїх рідних жінок, за мільйони інших українських матерів, дружин, дітей і загинув на злеті свого молодого життя Артем Малишко, якому назавжди 30, який тепер і через десятки років у сімейних альбомах своїх онуків і правнуків назавжди залишиться молодим.
Вручаючи орден, начальник відділу рекрутингу Барвінківського ТЦК та СП, підполковник Сергій Троян відзначив, що ця нагорода – свідчення мужності і подвигу.—Низький уклін вам і висока шана пам`яті вашого сина, чоловіка, батька. Важко підібрати слова, адже це велика втрата для вашої родини і для громади, – сказав міський голова Олександр Бало, звертаючись до рідних героя.
А маленька Аліса роздивлялася нагороду. Це тепер сімейна реліквія, що зберігатиметься у поколіннях. Це символ героїзму її тата.
Побачивши на стіні кабінету стенд із шевронами, дівчинка сказала: «Я теж збираю, у мене уже три. Перший – мого тата – привезли разом з його речами побратими. І він – найдорожчий».Мама з бабусею увесь час намагалися стримувати сльози, щоб не травмувати дитину, щоб спогади, щоб пам`ять про батька навічно залишилися в її житті світлими і теплими.
І родина, і рідне село, і вся Україна, неодмінно, повинні вільно і щасливо жити під мирним небом – з якого дивиться тепер захисник Артем Малишко, що героїчно віддав за ту свободу і щастя найдорожче – своє життя.
Тетяна Рогаль.
Фото автора
