Вночі ворожий обстріл вдарив по самому центру міста. Дві вирви залишилися просто під вікнами будівлі, де вже понад двадцять років працює редакція нашої газети.
Те, що ми побачили вранці, важко описати словами. Вибиті вікна й двері. Потрощені меблі. Уламки скла всюди. 
Посічені стіни й стеля. Розкидані документи, речі, усе, що ще вчора було на своїх місцях. Наче смерч пронісся кабінетами.
Для когось це просто офіс. Для нас — місце, яке ми створювали роками. Тут усе було доглянуте й затишне. За власно зароблені кошти ми придбали сучасні меблі, облаштували робочі місця, вирощували квіти на підвіконнях. 
Сюди щодня приходили люди — за новинами, порадою, підтримкою, живим словом.
У 2022 році редакція вже зазнала пошкоджень через російські обстріли. Тоді ми відновили приміщення, повернулися до роботи й не припинили випускати газету. Ми вірили, що найважче позаду.
Та цієї ночі ворог знову завдав удару.
Постраждала не лише редакція. Значних руйнувань зазнала вся адміністративна будівля. У багатоквартирному житловому будинку поруч вибито вікна й пошкоджено балкони. Постраждала й крамниця одягу. За кожним розбитим вікном — людський біль, чиєсь життя, чиясь праця.
Боляче дивитися на руїни того, що створювалося роками. Боляче усвідомлювати, що війна знову прийшла туди, де працювали люди, де народжувалося кожне число нашої газети.
Але разом із болем є й інше — наша впертість і відповідальність.
Найцінніше ми зберегли — людей, команду, оргтехніку. Ми маємо відповідальність перед нашими читачами. Тому, попри все, редакція продовжить працювати. Газета виходитиме й надалі.
Бо можна розбити вікна. Можна зруйнувати стіни. Але неможливо зруйнувати бажання говорити правду, бути поруч із людьми й робити свою справу.
Ми вистоїмо. І обов’язково відбудуємо те, що знищив ворог.
