20 березня на Бахмутському напрямку загинув старший солдат навідник-оператор штурмової роти Дмитро Корзюк. Йому у червні минулого року виповнилося 30. Вдома Героя з Перемогою чекали батьки, дружина, син-другокласник…
– Діма 19 березня дзвонив мені. Веселий, життєрадісний. Заспокоював мене, говорив, щоб не хвилювалася. Що у нього все гаразд і що буде проситися у відпустку на пару днів. Казав, щоб чекала його вдома з борщем і голубцями – він дуже любив ці страви. А я йому: все, що скажеш, рідненький, приготую. Зустрічатиму. І ось зустрічаю… На щиті… А я ж чекала синочка додому живим, – Світлана Іллівна не стримує сліз.
Вона плаче і не знаходить собі місця всі ці тяжкі довгі дні і ночі від 20 березня. Від того моменту, коли повідомили цю страшну звістку: Діми нема. Як нема? Він обіцяв приїхати додому. Він говорив, що в нього все гаразд. Він мав жити. Він мав повернутися з війни з Перемогою. До батьків. До дружини, сина, яких так любив…
–Він був у нас кращим. Таким сином не можна не пишатися. Діма завжди турбувався про нас з татком, про дружину, синочка. Дбав про сім’ю, про друзів. Та він нікому ніколи не відмовив у допомозі, – говорить мама, кожне слово омиваючи слізьми.
А сказати про Дмитра Корзюка справді можна багато: чесний, порядний, справедливий, трудолюбивий, порядний сім’янин, надійний товариш. Він любив життя, любив рідний край, де народився і виріс. Ось і пішов боронити Україну від лютого ворога. Пішов захищати свій дім, свою родину, свого сина Ромчика.
–Я мала коротку розмову із Діминими побратимами. Хлопці сказали так: його син буде гордитися таким батьком. Говорили, що мій Діма на полі бою врятував свого товариша. Не знаю в деталях цієї історії, про яку обов’язково ще розпитаю точно у Діминих бойових друзів. Але твердо знаю одне: прощення нема й не буде рашистам, які забирають у нас найдорожче – життя наших дітей, – говорить Світлана Іллівна.
Вироком звучать слова згорьованої мами. Мами, яка втратила опору свого життя, свою кровиночку, свого сина.
Втратити всі ми. Втратили Героя. Захисника. Воїна.
Не пробачимо.
Ніколи.
Нізащо.
Герої не вмирають. Вони назавжди в наших серцях.
Щирі співчуття рідним Героя.
Прощання із загиблим Дмитром Корзюком буде завтра, 28 березня, о 12.00. Поховають Героя у Барвінковому на Червонозаводському цвинтарі.
