У Брюсселі аплодували юній танцівниці із Барвінкового
«Грація» дала їй перший вихід на сцену
Барвінківчанка Ліза РУМЯНЦЕВА танцювати любила з раннього дитинства. Цього не могли не помітити турботливі батьки, тож вже у п’ять рочків донечку записали до танцювального колективу «Грація», який працював при Барвінківському районному Будинку культури.
–Лізонька у наш колектив прийшла зовсім маленькою. Я добре пам’ятаю цю дитину. Старанна, дисциплінована, уважна, цілеспрямована і надзвичайно працелюбна. Дитина від природи має чудові танцювальні здібності та харизму і цим дуже виділяється, — пригадує керівниця колективу «Грація» Анжела Осадча.
Ліза Румянцева разом з іншими танцівницями молодшої групи колективу “Грація“
–Із Лізою працювати було одне задоволення. Вона на всі сто викладалася в танці, відшліфовувала до ідеальності кожен свій рух. Вона заслуговувала бути солісткою танцю. Я була впевнена у Лізі, тож і віддавала їй першу роль у танцях «Смурфеки», «Банан та його компанія», багатьох інших, — продовжує керівниця “Грації” — І вона бездоганно справлялася з сольними виходами на сцені. Взагалі, Лізонька була першою скрипкою у молодшій групі моїх вихованців. Вона не тільки гарно танцює, а й має чудові акторські здібності. І, що надзвичайно важливо, дитину у всьому підтримували батьки.
Ліза Румянцева у гловній ролі танцю “Банан і його компанія”
Вони її надихали, мотивували, вчили бути цілеспрямованою і досягати поставленої мети.
Більше того – на шкільних святах батьки разом з Лізою виходили на танцпол. І цей сімейний тандем у танці був неперевершеним.
Сімейний тандем Румянцевих
Ліза разом з «Грацією» брала участь у різних міжнародних хореографічних фестивалях, де здобували призові місця, і від чого дівчина ще більше насолоджувалась танцями…
Так було в рідному Барвінковому. А потім…
«У чужій країні танець допоміг донечці пережити стрес»
З Барвінкового Ліза разом з мамою та бабусею виїхала у квітні 2022 року. Коли місто було під постійним обстрілом російських окупантів. Коли питання безпеки десятирічної дитини було найголовнішим. Тоді вони й здолали довгу, важку дорогу в іншу країну. Там, де безпечно, де їх приймуть, допоможуть… Прихисток знайшли в Німеччині.
–Знаєте, я тоді дуже хвилювалася за Лізу. На її емоційному стані позначилися і обстріли міста, і важка дорога довгим евакуаційним маршрутом, і адаптація на новому місці, в чужій країні,– розповідає мама Юлія Юріївна. – По приїзду до Німеччини Ліза відразу пішла в одну із Дрезденських шкіл, де була єдиною ученицею-українкою. Одночасно вона продовжувала в дистанційному режимі навчатися в Харківському закладі освіти та на художньому відділенні Харківського ліцею мистецтв.
Зайнятість відволікала дівчинку від тривожних думок, від тяжких спогадів та перенесеного стресу, але мама відчувала, що донечці бракує основного її захоплення. Їй не вистачає танців.
Ліза Румянцева у колективі танцівниць у Німеччині
–Щоб якось розрадити доню в чужій країні, я знайшла танцювальну студію, де займалися українці, — продовжує Юлія Румянцева. – Там Ліза займалася цілий рік. Потім перейшла до німецької школи танцю «Колібрі», де займається й зараз. Минулого року разом з колективом «Zauberland» (у перекладі – казкова країна) вона брала участь в одному мистецькому конкурсі. А ось нещодавно їздили на престижний міжнародний фестиваль танцю у Брюссель. І там здобули перемогу.
Переможний виступ колективу у Брюсселі
Дванадцятирічній танцівниці із Барвінкового аплодували шанувальники танцю Бельгійської столиці, а вимогливе журі цього представницького міжнародного конкурсу високо оцінило виступ колективу, в якому не останню скрипку грає наша українська талановита дівчина.
–Я пишаюся своєю ученицею, яка і в закордонні прославляє нашу країну своїми талантами. Я вірила і була впевнена, що у Лізи велике творче майбутнє. Тож радію її успіхам і знаю, що попереду у неї нові успіхи і перемоги, — говорить Анжела Осадча.
Ліза Румянцева у Німеччині разом зі своїми тренерками по танцю Оленою та Любою
–Танець для нашої Лізи – це життя. Хоча захоплень має багато – і музика, і плавання, однак танець у неї на першому плані. Вона ним живе, — додає мама дівчинки.– Ми дуже вдячні першому хореографу Анжелі Осадчій, яка ввела нашу донечку у світ танцю, допомогла розкрити її талант. А тепер і Ліза мріє стати в дорослому житті вчителем танцю. Має велике бажання вчити діток хореографічному мистецтву.
Дівчина з гордістю одягає українську вишиванку
Талант української дівчинки-танцівниці оцінили і в Німеччині, і в Бельгії. На якій би сцені Ліза Румянцева не виступала б, на який би конкурс не їхала – вона всім і завжди з гордістю говорить, що вона приїхала з України.
Ліза на одній із акції, що проходила в Німеччині, на підтримку України
Розповідає новим друзям про свою Батьківщину, за якою дуже сумує. Знайомить з українськими традиціями. А ще … пригощає їх українськими національними стравами. Лізиним друзям дуже подобається наше сало, а ще вони приходять до неї, щоб посмакувати млинцями.
Сорочка, вишита бабусею, як реліквія, оберіг, який Ліза носить з гордістю
Ліза з мамою долучаються до всіх акцій на підтримку України, які організовуються в Дрездені. А на всі свята та урочистості Ліза з гордістю одягає свою вишиванку, яку для неї вишила бабуся Наталія Леонідівна.
