І знову на Барвінківщину прийшла трагічна звістка з передової:
При виконанні бойового завдання під Білогорівкою, що на Луганщині, потрапив під артилеристський обстріл російського окупанта наш земляк, барвінківчанин Ігор НЕДВИГА. Тяжкі поранення виявилися несумісними із життям. Це трапилося 17 листопада.
А днем раніше, 16 листопада, Ігорю Олексійовичу виповнилося 47.
Чоловік був за кордоном на заробітках, коли російський окупант віроломно вторгся на територію України. За лічені дні він прийняв єдиноправильне для себе рішення: повернутися на Батьківщину і стати на її захист.
28 лютого Ігор Недвига вже був у Барвінковому у райвійськкоматі. Добровільно пішов на фронт. Старший сержант, заступник командира взводу він героїчно боронив рідну землю. Він любив Україну і хотів бачити її вільною і незалежною. Він мріяв про Перемогу і наближав її. Але на Луганщині він прийняв останні й свій бій з рашистами…
-Ми з братом бачилися 14 листопада. За три дні до його загибелі. Ми обоє тримаємо рубежі на Бахмутському напрямку і випала нагода пересіктися. Я так радів цій зустрічі. Розумієте, він для мене більше, ніж брат. Ігор старший за мене на 13 років. І я з малечку всьому вчився у нього, дослухався його порад, брав з нього приклад. Брат був і залишиться для мене вчителем, другом, порадником, наставником… Хіба я міг подумати, що більше не побачу його, що то була наша остання зустріч. Я так ще хотів багато чого сказати, подякувати. Як я тепер без нього? А мама? А татко? Як їм без його підтримки і опори? Без батька залишилися доньки Єва й Катерина. Загибель брата – тяжкий удар для всіх нас, – Дмитро Недвига не стримує сліз.
Дмитро одяг військовий однострій ще у 2019-му. Від рядового дослужив до командира взводу.
-У нас різні бойові формування, різні війська, але маємо одне спільне завдання і одну велику мету – якнайшвидше з Перемогою повернутися додому, – говорить Діма. – Тепер воюватиму за двох. За себе й за брата. Я не пробачу оркам загибель Ігора. Ніколи. Нізащо.
… Прощання з Ігорем НЕДВИГОЮ відбудеться завтра. Барвінківська земля прийме на вічний спочинок ще одного ГЕРОЯ.
Герої не вмирають. Вони залишаються назавжди в нашій пам`яті і наших серцях.
Щирі співчуття рідним покійного. Батькам низький уклін за виховання синів. Неймовірно тяжко прийняти цю трагічну звістку і змиритися з втратою…
