26 липня відсвяткував перший ювілей храм у Гаврилівці Загалом історія Архангело-Гавриїлівського храму сягає з минулих віків. Він був збудований за сприяння поміщиків Іванових та самих жителів села у 1797 році. Тут працювала й церковно-приходська школа. Все це було і вже стало історією. Історією, яка зберігає й факти руйнації церков і храмів, спалювання ікон і церковної утварі. Така ж доля спіткала й храм у Гаврилівці. Його зруйнували. А в роки атеїзму про його існування вже й не згадували. Ідею відродити храм подали самі мешканці громади. Сільська вчителька з Гаврилівки О.О. Гончарова,поспілкувавшись із священником, збирала по хатах підписи у підтримку цього задуму. Передала лист-клопотання до сільської ради. І процес пішов. Споруду сільської їдальні-кафе, яка роками не експлуатувалася, швиденько реставрували, придбали необхідну церковну утварь. І сьогодні прихожани добрим словом згадують допомогу,підтримку і всіляке сприяння М.Л. Беккера, Т.І. Потапенко та всього депутатського активу, І.М. Макаревича, О.І. Дему, Л.М. Мірошніченко . Це люди різного віку і різних посад, та обєднало їх спільне бажання – відродити духовне життя в Гаврилівці, повернути сільчан до віри своїх дідів-прадідів. Ось так 2009 року 26 липня, у День пам’яті Собору Архангела Гавриїла,у Гаврилівці урочисто відкрили храм. Описуючи цю подію не можна не згадати отця Михайла Бугіра. Він не тільки був першим священнослужителем храму, а став справжнім духовним наставником і гідним прикладом для місцевих парафіян. Багато доброго й памятного зробив для храму, села і громади отець Діонісій Мілов – який пять років вірою і правдою служив гаврилівському приходу, а зовсім недавно був переведений до Купянська. … У трудах і молитвах минуло довгих і непростих десять літ. Змінився храм. Як і планувалося – на споруді замінили покрівлю, замість старої шиферної, новенька, із добротного матеріалу. Встановили купол, який виблискуючи на сонці, тягнеться у небесну височінь, ніби тримаючи зв’язок між душами людей і Богом. Облаштували трапезну. Оновили церковну утварь. Тепер тут є образи всіх святих. Змінився храм, змінилися й люди. Потягнулися сільчани до церкви. Храм став своєрідним духовним центром для всіх навколишніх сіл. Сюди йдуть віряни з Гаврилівки, Котовки, Пригожого, Африканівки, Семенівки… Хтось тільки у свята, а хтось і в будні – на вечірню службу чи літургію. Просто помолитися, поставити свічку, в горі чи в радості через молитву звернутися до Господа… – Я десять років тому переступила поріг цього храму, – розповідає О.О. Гончарова. – Була на першій церковній службі і відтоді моя душа рветься до храму. Любов переросла у віру. І таких щирих вірян у Гаврилівському храмі чимало – Надія Кузнєцова, Ольга та Олександр Кулінічі, Ольга Зайцева, Марія Гордєєва, Ольга Шоненко, Микола Зайцев, Наталія Заболотнікова. Це актив приходу. І сьогодні дорослі вже йдуть до храму не самі, а разом з дітьми-онуками. Малеча, шкільна юнь активно відвідують храм,беруть участь у православних святах. Дехто із хлопчиків вже вправно пономарює. Вважаю, що гаврилівським учням поталанило: шкільний курс «Православна культура Слобожанщини» викладає людина, яка має щире серце, добру душу і велике бажання і професійний хист. Олена Олександрівна не тільки чудовий педагог, щира, відкрита людина, а й чудовий блогер – вона адмініструє у соцмережі сторінку Гаврилівського храму, де розповідає про події, що проводяться у приході, про православні свята, вчить азам православ’я. У десятиліття храму приступає на службу в церкві новий настоятель – о. Михайло. Йому продовжувати добрі справі. А їх попереду – чимало. Але фундамент першого десятиліття дає тверде переконання у тому, що всі перешкоди здолаються, і за милістю Божою приход відсвяткує ще не оин свій ювілей. … А в день святкової служби,на яку завітали поважні гості та прихожани із усієї округи, лунав пам’ятний благовіст на дзвінниці, нагадуючи про засновників села, про колись зруйнований храм, лунав і зворушував донедавна атеїстичні серця, вчив мудрості спілкування з Господом….
