Тепер 17 серпня для Наталії та Ігоря — особливий день, адже саме сьогодні вони офіційно поєднали свої долі. Саме офіційно, адже там, на Небесах, де, як говорять, створюються шлюби, вони вже давно єдині. Єдині у своєму коханні — світлому й вічному.
Робейко Ігор Андрійович — уродженець Дніпропетровщини. До війни працював далекобійником. Після початку повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини.
Наталія Олександрівна Кучерява — наша землячка. Мешкає у Барвінковому, працює у ветеринарній клініці.
Якось Ігор поцікавився, де можна стерилізувати кицю. Вони з побратимами на той час перебували у нашому місті й піклувалися про котиків, які мешкали у дворі.
Отаке тепле ставлення до тварин і познайомило молодих людей, а згодом звело їх на одну життєву стежину.
Почали зустрічатися, а невдовзі зрозуміли, що вже не уявляють життя одне без одного. Так випадкова зустріч переросла у щире кохання.
І погожого серпневого дня у Барвінковому народилася молода родина.
Того ж дня Ігор поїхав на службу. А Наталя, уже у статусі дружини, залишилася чекати чоловіка, чекати захисника, молитися за нього.
— Я чекаю його, я вірю і знаю, що дочекаюся, адже у нас стільки планів на повоєнне мирне життя. Ми обоє пройшли довгий і важкий шлях, щоб бути разом, — говорить Наталія.
І ми щиро вітаємо молодят і бажаємо їм найголовнішого — нехай здійсняться всі їхні мрії! Нехай небо над Україною буде мирним, а їхня доля — довгою і щасливою, багатою на радості, тепло та щире кохання!
Після церемонії розпису ми поговорили з Русланою САДОВОЮ — головною спеціалісткою з державної реєстрації актів цивільного стану Барвінківської міської ради:
— Руслано Василівно, яка нині статистика щодо кількості укладених шлюбів? І хто найчастіше стає у вас на весільний рушник?
— У серпні це вже п’ятий шлюб, а від початку року ми зареєстрували 47 шлюбів. Переважно одружуються військові, а наречені приїздять до нас із різних куточків України. Підлаштовуємося під відпустку, яку і коли може отримати захисник, щоб приїхати та офіційно зареєструвати шлюб. Тому процедура максимально спрощена: буквально за один день можна і заяву подати, і шлюб зареєструвати.
— Чи були весілля, які Вам запам’яталися особливо?
— Кожне весілля для мене особливе. Хочеться, щоб кожна пара згадувала ці хвилюючі моменти з радістю. Буває по-різному: хтось приїздить, щоб офіційно оформити стосунки, які тривають не одне десятиліття, — вже й онуки підростають. Хтось готується заздалегідь: одягає ошатні вишиванки, запрошує на свято родичів.
Мені особливо запам’ятався розпис молодого військового, який зміг отримати короткотривалу відпустку, щоб приїхати до Барвінкового, а його наречена здалеку добиралася на таксі з місячним немовлям. Якою була їхня щемна зустріч! І цей великий чоловік із бородою, у військовому однострої, плакав, тримаючи на руках дитину й ніжно обіймаючи молоду дружину. Це було так символічно, так сильно, так хвилююче…
— Знаєте, — продовжує Руслана Василівна, — так приємно об’єднувати закоханих, бажати їм від щирого серця довгих років щасливого подружнього життя під мирним небом. От і сьогодні тиждень розпочався з такої приємної події, а це — добрий знак! Тож нехай будуть щасливими і сьогоднішні молодята, і всі українці. Адже ми — сильна й красива нація, яка неодмінно виборе собі мирне та вільне життя.
Тетяна Рогаль
Фото Олександр Магда
