На сторінках районної газети ми вже писали про безпритульних чотирилапих. Але ця тема лишається актуальною й сьогодні. Доказом тому, стала й подія, що сталася минулого тижня у Барвінковому.
– Ми живемо в центрі міста. У вихідний вирішили з дітьми погуляти. У дворі дві собаки лежали. Їх ніхто не чіпав. Коли проходили повз них, одна підскочила й кинулась на дитину, вкусила за стегно. Одразу поїхали до лікарні. Тепер призначили йому місяць уколів. Синочок на вулицю боїться виходити, говорить, що знову його покусає якась собака. Це страшно. Хто не пережив такого, не зрозуміє наших почуттів. Добре, що ми хоч поруч були, і що тільки одна собака накинулась, ми встигли відтягнути. Страшно уявити, якби ми були на більшій відстані, – розповідає мама травмованого хлопчика Світлана Погасій.
Цей пост викликав бурхливе обговорення серед барвінківчан. Що це є проблема, розуміє кожен. І її треба вирішувати. Коментарі писали різні. Хтось пропонує вистріляти, як це було раніше, «на мило» мовляв. Хтось ладен розкидати отруту, якщо якась собака покусає їх дитину. А хтось просто ділиться своєю історією, де їх малюк чи вони самі стали жертвою собачої агресії. Як захистити дітей, що з цим робити – бідкаються молоді матусі.
– Я за стерилізацію і відповідальність господарів. Бездомні собаки – це результат безвідповідальності людей, які тепер волають про собак, що живуть на вулиці. Дуже шкода дитину! У мене доньку кусали і мене. Але душу не вбили. Треба це питання вирішувати, але не так. Де евтаназія, кількість не зменшується, а збільшується. Не в одній країні вже спробували, це не діє. Навпаки. Задумайтесь! Схаменіться, люди! Гуманна громада – перший крок повинен бути. Візьміть собі кошеня, цуценя. Воно вам вдячне буде. Не викидайте просто на вулицю. Майте серце, завжди можна домовитись і знайти нову домівку, якщо не хочете лишити в себе. Вони ж залежні від нас з вами. І тільки наша поведінка призводить до такого результату. Будьте милосердними – не кидайте собак та котів на свавілля долі. Тоді не доведеться зустрітись з агресією. Не забувайте – вони все-таки тварини. Елеонора Культенко
– На мою думку, вбивати собак – не вихід, тим більш труїти. 
Вб’ємо цих, виростуть інші. Треба дивитись глибше в проблему, чому вулиці стали небезпечні через собак. Можливо людям варто взяти на себе відповідальність? Не викидати цуценят, не виганяти старих і навіть просто в ніч не пускати на вулицю без нагляду. Якщо ввести обов’язкову реєстрацію, наказувати штрафами за безвідповідальність, то безпритульних собак не буде. Не можна допускати, щоб собака бігав без нагляду ні в день, ні в ночі! Утримуєш тварину, ти за неї відповідаєш. Є закони, правила, вимоги, яких варто дотримуватись. Вигулювати тільки на повідку і в наморднику. Це вас не вкусить ваш собака, а хто знає, що в неї на думці. Ми, і тільки ми несемо відповідальність за ситуацію, яка склалась на вулицях нашого міста. І в агресії собак закладена наша безвідповідальність та безжальність. Володимир Кулініч
– Півтора року тому в нас сталась схожа історія. Син повертався зі спортивної школи і коли проходив біля магазину «Капуста», на зустріч бігли собаки. Одна з них підскочила і вкусила його за ногу. Він дійшов до мене на роботу і ми одразу поїхали до лікарні. Дитина була в шоці і це добре, що не кинулись інші на нього, і вдалось вирватись. В лікарні нам порадили знайти того собаку. І В.Яковенко розпитав нас про неї, думаю, щоб прийняти певні міри. А от сину місяць довелось ходити на уколи. І те, що довелось пережити, лишило по собі страх до собак. Собаки не мають бігати по вулиці. Ми не знаємо, чого від них чекати. Якщо люди не беруть це під контроль, то перемагатиме сильніший, в даному випадку – зубастіший. Така природа. Юлія Джежеря.
– Дуже багато людей в соцмережах висловлюється 
про знищення безпритульних собак. Порівнюють цінність життя дітей та тварин. На мою думку, тут не ті цінності, які варто порівнювати. Життя дитини безумовно безцінне. Не можна порівнювати чи обирати. Але й життя чотирилапих теж безцінне. Тільки від людей залежить, на скільки воно безпечне. Не повинні собаки бігати самі без нагляду. Їх розмноження треба обов’язково контролювати, але не отруювати чи відстрілювати. Стерилізація має бути як у безпритульних, так і на господарському подвір’ї. Не пускайте без нагляду свого підопічного «погуляти» – це дуже небезпечно. Тільки разом, громада і влада можуть об’єднавши зусилля знайти спільні рішення й діяти. Тоді буде результат. Враховуючи, що одна собака народжує двічі на рік й до десяти цуценят, то відстріл – це тимчасова ілюзія. Ми не маємо права позбавляти життя тваринам, які не за власним бажанням лишились на вулиці з вини людини. Для тих, кому стерилізація здається дорогою процедурою, є спеціальні таблетки, й дешево, й результат є, – тверда у своїх переконаннях Наталія Міхільова.
Наталія Міхільова на власному прикладі доводить, що чотирилапі потребують нашої допомоги. В її притулку їх вже чи мало. Люди відловлюють на вулиці собак та котів і доставляють їх до магазину «Люкс», на подвір’ї якого й розмістився ТИМЧАСОВИЙ прихисток для тварин. Наталія докладає багато зусиль та коштів. Тварини проходять повне медичне обстеження, їх проколюють, стерилізують, чіпують і відпускають, або віддають новим власникам. Але, чи можна цю величезну ношу звалювати на одні плечі? Ні! А щоб не нести свого «хвостика» до цього тимчасового притулку, не перекладати відповідальність, може справді варто дослухатись порад?! Зробіть вчасно стерилізацію, не пускайте без нагляду на вулиці, аби запобігти цій неконтрольованій агресії та зростанню чисельності. Можливо й справді варто кожного чотирилапого поставити на облік, якщо іншим чином немає можливості привчитись до відповідальності за тих, кого приручили. З боку влади мають бути дії на вирішення цієї проблеми, потрібно постійно проводити фінансування стерилізації, як це робиться в цивілізованому світі. Адже таких історій, коли діти і дорослі страждають від агресії чотирилапих, дуже багато. І якщо не вирішувати цю проблему вже сьогодні, то завтра постраждалих може бути на багато більше.
– Рішення є – це вакцинація, притулок, чіпування, стерилізація. А також зміни на законодавчому рівні, щоб люди несли й кримінальну відповідальність. Не можеш забезпечити високим парканом кавказьку собаку або пітбуль – не тримай! Все просто. Ми, як ветеринарна служба, не наділені повноваженнями. А відповідальності ніхто на сьогодні не несе. Й те, що говорять, в соцмережі пишуть, що треба відловлювати та інше. Порадників багато. А як до діла… Ну відловили, а далі треба фінансування на вакцинацію чи стерилізацію. Потрібно, щоб люди усвідомлювали, що будь-яке рішення, будь-які дії несуть певні наслідки. Тож, коли піднімається рука кинути цуценя на смітника, хотілося б, щоб людина подумала, чи не зустріне воно її через пів року на дорозі. Добре, якщо саме цю людину, а не дітей. Але дуже часто через такі безвідповідальні та жорстокі вчинки страждають інші. І це дуже погано. Володимир Яковенко, головний лікар ветеринарної клініки.
Не байдужі та активні мами написали листа зі зверненням до керівників міста та району О.О.Бало – меру міста, В.С.Щолок – голові районної ради та В.І.Рєзнікову – голові райдержадміністрації. Зібрано вже чимало підписів. Тож, є сподівання, що питання з агресивністю собак та безпекою дітей на вулиці буде вирішено.
