Лелеки неподалік нашого будинку з`явилися восени 2021 року. Молода пара. Видно відокремилися від старших птахів і заклали основу собі під гніздечко,почали будувати. Та до холодів не встигли. Відлетіли туди, де тепліше. А навесні 2022 року повернулися знову. Ми й чекати не чекали цих красенів – війна, обстріли… Чи прорвуться сюди, в небі неспокійно, земля здригається від прильотів. Може б десь знайшли спокійніше місце для свого гнізда-будиночка.
Ні, прилетіли. Прорвалися крізь війну. Знайшли свою недобудову, довели до ладу, виростили двох пташенят… Такі були нам рідні, ходили по нашому городі і шукали жабок після дощу. Нас не боялися, але і близько не підпускали. За ними так приємно спостерігати… Такі чарівні птахи, скільки в них гармонії, краси, грації і працелюбства, як турбуються вони один про одного, як дбають про своїх малят.
Пізньої осені відлетіли наші красунчики, а в кінці березня знову з`явилися. До свого гніздечка пара лелек з далекої дороги спішила, а воно… Пошкодило їх домівочку ворожим обстрілом, тим, що сколихнув все місто у перші дні лютого місяця. Кружляли птахи стривожено над зруйнованим гніздом, клекотіли стурбовано. Та не полетіли геть. Не стали в іншому місці нове гніздечко будувати. На цьому ж таки стовпі так і зупинилися. Взялися дружно парою за роботу.. Нове гніздо на старому місці споруджують. На тому, де починали свою історію, де двох пташенят виростили…
Такі вони, мудрі птахи. Попри війну, ворожі літаки та ракети в небі, лелеки прилетіли до своїх домівок. Із руїн відновлюють свої гніздечка. І продовжують жити тут, де обрали свій дім.
Птахи, як і люди, прикіпають до рідної землі, знаходять в собі сили починати жити з чистого аркуша. Навіть коли тяжко, коли війна, коли руїни, коли родинне гніздечко порушене… Бо місце нашої сили – рідні стіни. Так воно в людей, і в птахів…
Кажуть, що ці птахи поселяються тільки там, де є добро, приносячи щастя і радість на нашу землю!
Добрий знак принесли своїм поверненням лелеки в наше Барвінкове. Знак, що вказує на добро, на спокій, на ПЕРЕМОГУ.
Життя продовжується… З вірою в мир.
Ось таку неймовірно цікаву і життєствердну історію розповіла «Вістям Барвінківщини» мешканка нашого міста Наталія Жадан.
Фото Наталії Жадан
