Сьогодні, 6 травня, секретар Барвінківської міської ради Володимир Рєзніков і начальник ІІ відділу Ізюмського ТЦК та СП Микола Ганзя виконали почесну місію — вручили високі державні нагороди.
Старший технік Збройних сил України ЖАДАН Олександр Миколайович нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
Нею нагороджуються військовослужбовці за значний внесок у захист батьківщини від російської агресії, мужність при виконанні службових обов’язків.
Олександру 45 років, у 2022-му році, коли рідна Барвінківщина палала від близької лінії фронту, пішов добровольцем, щоб відігнати звідси кривавого ворога. У складі 113-ї бригади воював у найгарячіших точках на Донеччині, Харківщині.
Під Вугледаром у 24-му році отримав тяжке поранення, після лікування знову став у стрій. У лютому нинішнього року в районі Катеринівки отримав друге тяжке поранення, після якого був демобілізований з лав Збройних сил України. Удостоєний воїн декількох нагород.
Вивозив поранених побратимів із самого «нуля», доставляв туди БК, забезпечував логістику під нищівним вогнем ворога — робив усе, щоб наблизити переможний мир на нашу землю.
Згадує з сумом солдат своїх загиблих побратимів, пам`ять про яких поселилася в серці пекучим болем.
Медаллю «За врятовані життя» указом Президента України нагороджено нашого земляка ПЛИСА Володимира Володимировича.
Удостоюються цієї державної нагороди за порятунок людського життя, за особисту мужність, ініціативу та самовідданість.
Вручили медаль його мамі — Ірині Михайлівні, бо 5 листопада минулого року родина отримала сповіщення, що Володимир Володимирович зник безвісти.
У 2025-му 35-річним пішов захищати Батьківщину. Мама розповідає, що телефонував кожного дня, розпитував про здоров`я, розповідав про себе, про те, як доводилося евакуйовувати з поля бою і поранених, і загиблих. Коли через бездоріжжя добратися на авто до місця було неможливо, то на руках виносив побратимів.
1 листопада сказав мамі: «Їдемо на позицію, по хлопців». А далі — телефон мовчав…
Та мама з татом, дружина і десятирічний синочок чекають, сподіваються і вірять. Вірять, що воїн, який, ризикуючи власним життям повертав поранених додому, повернеться і сам, неодмінно.
Пишається Барвінківщина героїчними захисниками і захисницями, що вписують свої подвиги в її історію. І про кожен з них потрібно розповідати, потрібно знати і пам`ятати. Бо це — внесок у всенародну Перемогу!
Фото і текст Тетяна Рогаль
